УДК 371.14+378.147

Самойленко О.М., Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

Основи організації очно-дистанційного підвищення кваліфікації викладачів інформатики вищих педагогічних навчальних закладів

У статті розглянуто проблеми підвищення кваліфікації викладачів інформатики педагогічних університетів. Запропоновано варіант організації рішення вищевказаної проблеми за очно-дистанційною формою навчання. Зроблено стислий аналіз власного досвіду розгортання очно-дистанційного курсу на базі університетських кафедр.

The article deals with the problems of the improvement of the professional skill of the pedagogical universities' tearches of informatics. The variant of the decision of thementioned problem is offered after the day time and distance form of education. The short analysis of own experience of the day time and distance course is done on the base of university departments. Бурхливий розвиток науки, техніки та виробництва, якими було відмічено минуле ХХ століття, та інтенсифікація комп'ютерних технологій у наступні роки поставили людство перед проблемою необхідності безперервної освіти і навчання. Зростання обсягів інформації, знань, їх постійне оновлення, розширення та поглиблення приводять до надшвидкого застарівання інформації, одержаних людиною знань, освіти. Все це сприяє до знецінення освіти, одержаної один раз і на все життя. В сучасних умовах освіта має бути безперервною. Тільки за такої умови людина може вважатися освіченою, бути компетентним працівником, справжнім професіоналом у своїй сфері.

Актуальні проблеми інформатизації українського суспільства і освіти, теоретичні дослідження по напрямах: філософія й історія дистанційної професійної освіти; педагогіко- психологічні проблеми дистанційної професійної освіти; інформаційно-телекомунікаційні технології і навчальне середовище дистанційної професійної освіти; соціально-економічні проблеми дистанційної освіти; організація дистанційної професійної освіти; нормативно-правові проблеми дистанційної професійної освіти - можуть базуватися на теоретико-методологічних роботах С.І. Архангельського, Н.К. Бабанського, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, Т.А. Ільїної, І.Я. Лернера та ін.; роботах з дидактики А.Н. Алексюка, Б.А. Голуба, В.А. Козакова, М.І. Ма- хмутова, Е.С. Полата, В.В. Сагарді, М.Н. Скаткі- на, М.Н. Фіцули, А.В. Хуторського, та ін.; роботах з психології Г. А. Балла, Л. С. Виготського, П.Я. Гальперіна, Г.С. Костюка, A.M. Матюшкі- на, Н.А. Побірченко, Н.Ф. Тализіної, Б.А. Федоришина та інших вчених [1]. Проте, як відзначають автори деяких публікацій, більшість цих досліджень присвячена питанням навчання в початковій, загальноосвітній школі, розглядаються також аспекти підготовки вчителів, перш за все, вчителів інформатики.

Проблема ж готовності викладачів вузів до використовування в своїй професійній діяльності нових технологій досліджена набагато менше. Аналіз сучасної науково-педагогічної літератури показав, що пошук ефективного рішення задачі підвищення кваліфікації сучасних викладачів вузів, що відповідають вимогам сьогодення дня (в аспекті інформатизації вищої школи), не був предметом спеціального дослідження.

Проведений аналіз масового і передового досвіду підвищення кваліфікації працівників освіти, а також теоретичних досліджень з даної проблематики свідчить, що в системі підвищення кваліфікації працівників освіти (СПКПО) відбуваються помітні зміни: змінюються цілі, зміст, методи і форми процесу підвищення кваліфікації. Дослідники діяльності СПКПО указують на необхідність створення нових форм і методів навчання дорослих з урахуванням розробок андрагогіки і пропонують варіанти рішення даної проблеми (В.Г. Воронцова, І. А. Колесникова, Ю.Н. Кулюткін, Л.Н. Лесохіна, Е.М. Никітін, А.П. Ситник, Е.П. Тонконога, К.М. Ушаков, P.M. Шерайзіна й інші). Загальнотеоретичні питання професійної підготовки вчителя в контексті сучасної модернізації освіти висвітлено в роботах Н.М. Бібік, С.У. Гончаренка, І.А. Зязюна, О.П. Рудницької, О.Я. Савченка, В.О. Семиченко та інших; розвиток творчої особистості викладача у процесі професійної діяльності, його педагогічної майстерності розглянуто в роботах О.С. Барбіної, І.А. Зязюна, В.А. Кан-Каліка, Н.В. Кузьміна, О.М. Пєхоти та інших; дидактичні можливості модульно- рейтингової системи навчання досліджували А.М. Алексюк, Л.М. Романишина, А.В. Фурман та інші.

Разом з тим проведене нами дослідження проблем підвищення кваліфікації' показує, що в практиці СПКПО, як і раніше, зберігається тенденція оновлення передусім змісту курсової підготовки і переважання традиційних методів навчання. Спроби задовольнити індивідуальний освітній запит педагога через діагностику інтересів слухачів виявляються малоефективними. Курси підвищення кваліфікації, що проводяться раз у п'ять років, не ініціюють самостійну діяльність слухача по побудові власної освіти в міжкурсовий період і приводять до дискретності його освіти.

В даний час можна виділити деякі вектори розвитку системи підвищення кваліфікації викладачів, характерні як для України, так і для більшості розвинених країн світу [2]:

перехід від групових форм перепідготовки до індивідуальних на основі індивідуальних програм;

принцип вибору викладачем змісту і форм своєї перепідготовки.

На наш погляд, найточніше цим принципам відповідає дистанційна освіта (ДО), а саме - модель самостійного навчання.

Основні характеристики моделі самостійного дистанційного навчання [3]:

ті, що навчаються, працюють самостійно, слідуючи досконалим інструкціям програми;

можлива взаємодія з методистом і тими, хто навчається;

зміст курсу представлений через друкарські видання, комп' ютерні диски або від- еозаписи, які можна вивчати в будь-який слушний час.

Для здійснення росту фахової компетенції у формі дистанційного навчання підвищення кваліфікації викладачів інформатики педагогічних вузів необхідне створення спеціальних електронних курсів. Аналіз численних досліджень, присвячених проблемі створення дистанційних курсів очно-дистанційного підвищення кваліфікації, привів нас до висновку, що найефективнішими будуть курси, типова організація яких містить три етапи [4]:

Перший етап - організаційно-настановча сесія. Форма навчання - очна.

Основні завдання етапу:

ознайомлення слухачів з організацією, порядком та змістом підвищення кваліфікації;

проведення занять переважно настановного характеру для інформаційного та - методичного забезпечення самостійної роботи слухачів;

інформування слухачів про основні напрями державної політики в сфері освіти, ознайомлення