УДК 37.064.1:373.2

Жаровцева Т.Г., Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса)

Особливості діяльності педагога дошкільної освіти в процесі взаємодії з сім єю дитини

У статті розглядаються основні особливості взаємодії спеціалістів дошкільної освіти з сім'ями дітей, проаналізовані й обґрунтовані вимоги до педагога в умовах сучасних педагогічних позицій у дошкільній педагогіці.

The article deals basic singularities of interaction the specialists of pre-school education with family of children, analysis and proves the demands from teacher in conditions of contemporary pedagogical positions in pre-school pedagogic. Ідеї гуманізації надзвичайно органічні для дошкільного виховання й освіти. Ні в якому іншому віці, як це не парадоксально, дитина, являючись "джерелом інтуїції, творчості, спонтанних спонукань і радості" (Е. Берн), так не регламентує поведінку дорослих, особливо батьків і педагогів [2]. Вони змушені рахуватися з потребами дітей, особливостями прояву і розвитку у них психічних функцій, відкритістю емоційної сфери, безпосередністю поведінки, найчастіше відкритим протистоянням з боку дорослого і завзятим відстоюванням самостійності. При цьому в дитини яскраво виражене прагнення наслідувати дорослим, домагатися визнання з його боку і зберігати позитивне ставлення до них.

Професійна діяльність педагога дошкільного виховання є предметом численних досліджень. Питання, які пов'язані з її структурою, специфікою професійних умінь фахівця даного профілю і методикою їхнього формування, аналізуються в роботах Е.О. Панько, Л.І. Разборової, Н.О. Сайко, Л.Г. Семушиної.

У даній статті ми розглянемо особливості діяльності педагога дошкільної освіти в процесі його взаємодії з сім'ями дошкільників і її вплив на виховання дітей, а також визначимо специфіку вимог до педагога в його спілкуванні з дітьми і їхніми батьками.

Професійна діяльність педагога дошкільної освіти, поряд із загальними для педагогічної діяльності рисами, має низку особливостей. Спробуємо виділити, на наш погляд, найбільш важливі з них.

Перша пов'язана з цілями діяльності педагога. З одного боку, цілі педагога є цілком конкретними і навіть у певному змісті вузькими, якщо розглядати окремі епізоди взаємодії суб'єктів педагогічного процесу. Такі, наприклад, як співвідношення тієї чи іншої інформації дитині і його родини, яка має значення для формування уявлень про навколишній світ, обговорення чи оцінка вчинку дитини і розвиток у неї адекватних форм поведінки та ін. Такі завдання щодня зважуються педагогом, при цьому можна цілком описати методику їхнього рішення в залежності від віку й індивідуальних особливостей дітей. З іншого боку, зміст педагогічної роботи з дітьми і їхніми батьками - розвиток дитини як самобутньої і неповторної особистості. Цю мету з погляду технології педагогічної діяльності реалізувати надзвичайно важко, оскільки прогнозувати всі інтелектуальні й особистісні зміни в кожної конкретної дитини і виразити їх у чітких параметрах не вдається, хоча суцільно і поруч дорослі намагаються це робити. З цієї сторони педагогічна діяльність у плані позначення цілей є надзвичайно широкою і різноманітною. По своїй суті це і є процес взаємодії особистостей, але умови, в яких відбувається така взаємодія, достатньо складні. Ще А.С. Макаренко писав: "Виховання є процес соціальний в самому широкому змісті. З усім скрутним світом навколишньої дійсності дитина входить у нескінченне число відносин, які незмінно розвиваються, переплітаються з іншими відносинами, ускладнюються фізичним і моральним ростом самої дитини. Весь цей "хаос" не піддається начебто ніякому обліку, проте він створює в кожний момент певні зміни в особистості дитини. Направити цей розвиток і керувати їм - задача вихователя" [5, с. 14].

У цьому полягає зміст сучасної позиції стосовно виховання взагалі і педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку, зокрема. "...Виховання, - писав М.С. Каган, - є одночасно і спілкування, і творчість, а не комунікація, не керування і не обслуговування" [4, с. 32]. Стосовно перших років життя дитини така позиція з боку педагога здобуває особливу значимість. Тим більше парадоксально, що в офіційній назві дошкільного закладу сьогодні визначена тільки його освітня прерогатива ("дошкільний заклад освіти") і зовсім не згадана його найважливіша виховна функція.

Друга особливість професійної діяльності педагога дошкільного закладу торкається питання педагогічних технологій. Педагогічна технологія, як прийнято її визначати, містить у собі сукупність знань про способи і засоби педагогічного процесу. Нові концептуальні підходи до роботи з дітьми і сім'ями на ранніх ступенях їхнього розвитку спонукали вчених і практиків до розробки нових варіативних програм розвиваючого характеру, реалізація яких припускає і нові технології роботи з дитиною і родиною. Уніфікована програма, яка тривалий час лежала в основі роботи педагогів дошкільних закладів і яка в силу глибокого теоретичного й експериментального пророблення основних положень відрізнялася наявністю системи і доказовості, жорстко регламентувала їхню виховну й освітню дії. Наслідком цього з'явилося значною мірою нівелювання індивідуальності як дитини і її сім'ї, так й самого педагога. Однак введення в практику роботи дошкільних закладів освіти широкого спектру нових програмних розробок призвело до того, що найчастіше вони формально використовуються педагогами - поза розумінням їхньої концептуальної основи. І в цьому випадку дитина з її потребами і можливостями залишається не метою педагогічного процесу, а об' єктом, на якому вчені і практики перевіряють свої теоретичні вишукування. Тому професійна діяльність педагога дошкільної освіти пов'язана з особливими труднощями у виборі із усього різноманіття пропонованих програм, а значить і технологій, тих, які були