Розвиток музично-сенсорних здібностей при навчанні співу, грі на музичних інструментах допомагає дитині вслуховатися у звуковисоті, ритмічні, темброві і динамічні відносини. Діти перевіряють правильність своїх інтонацій, виявляють помилки, виправляють їх. Вихователь знайомить дітей з різними властивостями музичних звуків і їхніх сполучень. Діти асоціюють сполучення музичних звуків із просторовими уявленнями. При цьому підкреслюється виразність музичних звуків у певній ладотональності. В результаті дослідження нами було встановлено, що навчання спонукає дитину переносити засвоєне під керівництвом педагога в самостійну діяльність. За власною ініціативою діти включаються в ще недостатньо засвоєні, але власні способи дій, що їх зацікавили (наклеювання аплікацій, гра на музичних інструментах тощо).

Правильно організоване навчання дає дітям можливість самовираження, самонавчання, самоконтролю, що є за своєю сутністю педагогічно зумовленим явищем. Навчання як зовнішній вплив і навчання як внутрішня переробка сприйнятого дитиною матеріалу знаходяться в тісному, динамічному взаємозв'язку. У зв'язку з цим інтереси, художні здібності, які виникають у процесі навчання, виступають як передумова до формування творчості. Може виникнути питання: чи потрібна дитяча творчість як діяльність, якщо навчання веде до розвитку творчих здібностей? Творчість як діяльність надає дітям нові можливості для їхнього розвитку. Дитяча творчість не є цілком суспільно-корисною діяльністю. Навіть якщо вона і не призводить до створення певного продукту, то така творчість є первинною у розвитку творчої діяльності. Дитяча творчість безпосередня, вона відрізняється свіжістю вираження. Словесна творчість або чарівні малюнки на виставках захоплюють навіть спокушених глядачів. Треба вказати і на суспільно-педагогічну цінність творчості дітей. Дитина виявляє своє розуміння навколишнього, своє відношення до нього, і це допомагає їй розкрити внутрішній світ речей. У своїй художній творчості дитина відкриває нове для себе, а для навколишніх - нове про себе. Все це дозволяє говорити про правомірність поширення поняття творчості на діяльність дитини, обмеживши його, однак, словом "дитяче" і відзначивши умовність його застосування. Аналіз продуктів дитячої творчості передбачає застосувати цей термін переважно до дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Результати нашого дослідження дозволяють стверджувати, що і на більш ранніх етапах у дітей 3-5 років виникають елементи художньо-образного втілення в малюнку, грі-драматизації, розповіді, пісні як результат їхніх пошуків.

Однак далеко не кожну дитячу продукцію, будь то пісенна імпровізація або малюнок, вірш або ліплення, можна називати творчістю. У нашому дослідженні було виявлено групи показників, за якими можна характеризувати якість творчої діяльності дітей. До першої групи показників ми віднесли ставлення дітей до творчості: захопленість, здатність "увійти" в уявлювані образи, в умовні ситуації, щирість переживань. Друга група характеризує якість способу творчих дій дітей: швидкість реакцій, спритність при виконанні творчих дій, використання різних варіантів рішення, комбінування знайомих елементів у нові сполучення, оригінальність способів дій. Третя група - це добір дітьми характерних рис об'єктів і життєвих явищ, персонажів, предметів і їхнє відображення в малюнку, музичній грі, драматизації, у словесній і пісенній творчості, пошуки художніх засобів, які вдало виражають особисте ставлення дітей і передає задум.

Відповідно до кожного виду творчості ці показники будуть специфічними. Так, у словесній творчості діти прагнуть знайти слова в їхньому виразному сполученні, різноманітні епітети, рими прозаїчної мови, композицію розповіді. У ліпленні, малюнку, конструктивній діяльності діти шукають лінійні контури, форму, композицію, колорит. У співі - мелодійні інтонації, нескладні мотиви, що виражають певні переживання. У грі - образні характерні рухи персонажів. Оволодіння виразними засобами створює передумови, на основі яких діти вільно виявляють себе у творчості.

У процесі дослідження нами була розроблена програма творчого розвитку дітей, яка включає своєрідні шляхи формування художньої творчості. Це - організація спостережень дітей за навколишнім життям, перебудова того, що може бути відбите в співі, малюнках, інсценізаціях, розвиток способів "вслуховування", "придив- ляння" в образний світ мистецтва, у звуки і фарби природного і предметного світу. Особливо велике значення у процесі формування дитячої творчості має мистецтво. Відомо, що твори мистецтва сприймаються цілісно, у комплексі виразно-образотворчих засобів [3]. Проте засоби, якими митець володіє і особливо яскраво виражає задум, досить різноманітні. Зважаючи на це, ми у процесі дослідження виявили можливості застосування здобутків мистецтва для збагачення творчого досвіду дітей. Особливої уваги надавали повторній зустрічі з творами мистецтва, що допомагає дитині уважніше придивитися, порівняти, відбити такий твір у своїх малюнках.

Звичайно, творчість розвивається дещо за іншими законами, ніж навчання. Формування художньої творчості вимагає постановки завдань. Творчими завданнями для дітей є такі, коли діти повинні комбінувати, імпровізувати, складати, тобто самостійно створювати нове. Такі завдання не є цілком самостійними і найчастіше виконуються за участю дорослого, котрий організує обстановку, умови, матеріали, спонукає дітей до творчих дій. Наші дані свідчать, що ефективність творчого розвитку дітей залежить від особистості педагога, його захопленості, здатності брати участь у творчості дітей. Творчі завдання ми об'єднали у групи. Так, в образотворчій діяльності дітей трьох років спочатку ми розвивали способи передачі в малюнку ритмічних дій. Наприклад, падає сніг, йде дощ. Потім застосовували