Своєрідність лінгвокраїнознавства в контексті університетської освіти полягає в тому, що отримані знання не мають одномиттєвого актуального значення й застосування, однак незрівнянно великим є їх потенційне значення, тобто загальноосвітня й розвиваюча інтелект функція.

Слід відмітити, що лінгвокраїнознавчий аспект вивчення іноземної мови у загальній системі університетської освіти за теперішній час набуває все більшу значущість у зв' язку з об'єктивною тенденцією зростання ролі іноземної мови. Це впливає і на мотиваційно- суб'єктивну зумовленість підвищення інтересу, престижу іноземної мови з позиції кожної окремої особистості. Сучасний студент як на емпіричному рівні, так і за діагностичними даними міжнародних програм і численних досліджень по-іншому ставиться до вивчення мов.

Позитивну мотивацію, на нашу думку, також необхідно розглядати в якості особливого резерву у навчанні студентів університету. Оскільки стимулююча роль свідомих і несвідомих потреб у вивченні іноземної мови може змінюватися (зростати) під впливом характеру викладання, за умови розвитку самосвідомості, рефлексії.

Полімотивованість вивчення іноземної мови студентами університету уможливлює якісно змінити мотивацію у процесі занять з іноземної мови через свободу вибору завдань, індивідуалізацію. Зміна мотивації - це зміна загальних ціннісних орієнтацій студентів в освіті в широкому розумінні. Отже, процес зміни мотивації, що виходить за рамки одного предмету, є феноменом розвитку особистості в цілому, а значить, і її аксіологічного потенціалу .

Таким чином, можна констатувати, що у сучасній університетській освіті роль і можливість лінгвокраїнознавства як фактора, який змінює не тільки рівень володіння студентами іноземної мови, знань про країну, мова якої вивчається, але й такого, що впливає на особистість в цілому, тобто на її освітні ціннісні орієнтації, життєві плани, професійні потреби, прагнення до мети.

ЛІТЕРАТУРА

1. Томахин Г.Д. Лингвострановедение: что это такое? // ИЯШ. - 1996. - № 6. - C. 22-27.

2. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. - М.: Русский язык, 1976. - С. 63.