УДК 37.03-053.5:784.9

Букач М.М.

ВОКАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Стаття присвячена вирішенню проблеми організації вокального виховання дітей молодшого шкільного віку. Акцентується увага на психолого-педагогічних, фізіологічних та вокальних особливостях розвитку дитячого голосу.

Ключові слова: розвиток гортані, розвиток дихання, розвиток інтонування.

Статья посвящена решению проблемы организации вокального воспитания детей младшего школьного возраста. Акцентируется внимание на психолого- педагогических и физиологических особенностях развития детского голоса.

Ключевые слова: развитие гортани, развитие дыхания, развитие интонации.

The article is devoted to the problem of organization of primary school children's vocal bringing-up. The author's attention is concentrated on psychological, pedagogical and physiological peculiarities of the development of a child's voice.

Key words: development of larynx, development of breathing, development of intonation. Фізіологічні зміни в організмі дитини молодшого шкільного віку та їх вплив на формування вокальної функції. Як показують фізіологічні, психологічні дослідження та практика вокально-педагогічної роботи, розвиток того чи іншого органу голосоутворення супроводжується більш чіткою диференціацією роботи нервового апарату даного органу. Виходячи з того, що у цьому віці основні голосоутворювальні системи знаходяться у стані формування, це накладає певні обмеження на акустичні можливості голосу, що має бути враховано вокальним педагогом. Виявлено закономірності, які свідчать не лише про існування взаємозв'язку та взаємозалежності рухомих систем, але й «об'єктивно показують, що коливальні рухи голосових зв'язок, дихальних рухів, рухомості м'якого піднебіння - все це досягається вихованням. Залежно від педагогічних вимог до учнів відбувається або врівноваження процесів, умілий розподіл нервово-м' язових сил, або навпаки, перенапруження нервових процесів, порушення співацької функції» [3, с. 192-193]. Специфічність вокально- педагогічної роботи з молодшими школярами полягає у тому, що організм дитини знаходиться у процесі змін. Майже всі органи та системи у дитячому віці, перш ніж вони будуть здатні виконувати повністю свої функції, проходять тривалий шлях розвитку. Складність роботи з дитячими голосами полягає в тому, що значна частина органів, які беруть участь у голосоутворенні, позбавлена паралелізму у зростанні та розвитку власних функцій. Скоріше цей процес можна охарактеризувати як стрибкоподібний, причому зміна цих стрибків протягом росту відбувається неодноразово і може набувати як інтенсивного характеру, так і послабленого. Спостерігається диспропорція у окремих органів голосового апарату, коли одні органи вже завершили свій розвиток, а інші продовжують розвиватися. «Зростання носоглотки й придаткових пазух носу в основному завершується до початку статевого дозрівання, тобто приблизно до 14 років, а всі інші органи голосоутворення завершують зростання із закінченням періоду статевого дозрівання (до 19 років). Виняток становить лише гортань, яка продовжує зростання й далі, хоча інтенсивність його стає більш слабкою» [4, с. 140]. Розвиток гортані відбувається паралельно з розвитком нервової системи, однак, що дуже важливо, процес цей протікає нерівномірно, а стрібкоподібно. Розмір, положення, будова м'язів та нервове забезпечення гортані дитини має певні особливості. І однією з таких особливостей є те, що гортань дитини розташована дещо вище рівня, звичайного для дорослої людини. У цьому віці ще не сформований голосовий м'яз. На тій ділянці гортані, де має бути голосовий м'яз, утворюються лише окремі волокна майбутнього м' яза, вони ще не вплелися у голосові зв'язки і не прикріпилися до хрящів. Тому природно, що дитина не може у сім-дев'ять років користуватися механізмами грудного звукоутворення, вони ще просто не сформувалися. Означені фізіологічні процеси пояснюють, чому у молодшому шкільному віці переважає фальцетний механізм звукоутворення, у здійсненні якого основну роль відіграє перстне- щитоподібний м'яз. У цей період голосові зв'язки при фонації коливаються головним чином своїми внутрішніми краями, що обумовлює так зване фальцетне звучання, при якому голосова щілина залишається дещо відкритою на всю довжину голосових зв'язок. Власне, голосовий м'яз у механізмі фальцетного звучання не бере участі, він знаходиться у стадії ії формування.

«Встановлено, що голосовий м'яз починає формуватися у дітей з 5-річного віку, й закінчується цей процес до 12 років. Голосоутворення до 12 років відбудеться переважно за допомогою перстне-щитоподібних м' язів, які регулюють натяжіння голосових зв'язок. Поступово настає зміна голосоутворення, коли функцію натяжіння голосових зв' язок бере на себе голосовий м'яз» [11, с. 63].

Подальший розвиток усього дитячого організму і голосового апарату зокрема відбувається повільно, плавно й без стрибків. Голос набуває дзвінкості, польотності, тому не дивно, що деякі педагоги вважають, що з 9-10 років починається період, який характеризується як розквіт дитячого голосу. У цей період спостерігається найбільша рівномірність у розвитку нервової та м' язової систем дитини, що дозволяє вчителю поступово ускладнювати та урізноманітнювати вокальні вправи та пісенний репертуар.

Що ж кажуть фізіологи про розвиток голосового апарату в цей період? На цьому етапі більш активно розвиваються волокна майбутнього голосового м' яза. В окремих волокнах уже спостерігається будова, яка характерна для дорослої людині (деякі волокна мають косу, поперечну і поздовжню будову), тобто на цьому етапі вже відбувається поступове вплетіння м'язових пучків у голосові зв'язки, що значно покращує можливості тонкого реагування останніх.

Приблизно в 10-11 років у дітей уже частково сформований голосовий м' яз, що впливає на механізм звукоутворення. Тепер коливаються не лише краї, але й середня частина голосових складок (у яких розвивається голосовий м'яз). З'являється більш щільне змикання й більш складні коливання голосових