У зв'язку із цим необхідно організувати практичну діяльність студентів відповідно до здібностей, що виникли, так, щоб домагатися, щоб притягальною й спонукальною силою ставав для студентів основний зміст здійсненної діяльності, те, що становить її об' єктивний зміст, а не побічні обставини даної діяльності. Не можна недооцінювати ролі й інших груп мотивів. Однак їхня значимість у структурі професійної спрямованості залежить від того, чи доповнюють вони мотив, що відповідає об'єктивному змісту професії, або "конкурують з ним.

У випадках, коли провідне положення займає мотив, що відноситься до другої - п'ятої груп мотивів, рівень професійної спрямованості більшою або меншою мірою знижується. У ній виявляється ослабленою її серцевина - захопленість самим змістом праці. У мотивації професійного вибору повинна існувати основа (свого роду "психологічний атлас") мотиваційних факторів трудової діяльності, що охоплює всі можливі аспекти індивідуальної життєдіяльності, здатні

На підґрунті викладених міркувань під рівнем професійної спрямованості розуміється ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (отже, особистісного змісту) об'єктивному змісту професії.

При високому рівні спрямованості близьким і потрібним людині є найбільш істотне в даній діяльності, те, у чому складається її об'єктивне призначення.

При низькому рівні спрямованості провідний мотив виражає потребу не стільки в діяльності, скільки в різних, пов'язаних з нею обставинах.

Основний показник рівня - змістовність і глибина професійного інтересу з урахуванням його положення в системі мотивів, що утворять професійну спрямованість. Імовірно, що без досить високого рівня професійної спрямованості неможлива оптимальна взаємодія між людиною й працею, що обирають. Тільки за цієї умови можна прогнозувати успішний розвиток творчих і моральних якостей особистості в процесі праці.

Таким чином, оптимальний розвиток професійної спрямованості, основний зміст цього процесу знаходять у підвищенні її рівня [17]. Було б невірно розуміти відношення до професії одно- сторонньо, тільки як прояв активності, вибірковості з боку людини. У дійсності тут має місце визначити зміст мотивації професійного вибору, як універсальні, так і специфічні цілі різних форм професійної праці. Ієрархічну класифікацію мотиваційних факторів трудової діяльності наведено в таблиці.

взаємодія, оскільки професія також впливає на суб'єкта.

Цей вплив характеризується тим, які почуття, образи, думки, виникають у свідомості людини під впливом професії і, що особливо істотно, тими об'єктивними вимогами, які професія пред'являє до людини.

До числа останніх належать: по-перше, вимоги, що запропоновані деякими професіями до окремих психофізичних особливостей людини [12].

По-друге, об'єктивними можна назвати й вимоги до загальних і спеціальних здатностей. У міру подальшого розвитку диференціальної психофізіології знання про відповідність природної основи людини вимоги окремих професій будуть підвищуватися.

Вирішальне значення, однак, має й та обставина, що поглиблення цих знань, сприяючи виключенню "невідповідних варіантів", збереже в чинності подання про широкий діапазон можливостей оптимального розвитку професійної спрямованості. У цьому плані характерний наступний висновок: "психологам нашого часу необхідно об'єднати вже намічені 30-40 років тому підходи до формування придатності (мається на увазі психотренування - розвиток вправ професійно важливих якостей) з новим підходом, що розглядає людину насамперед як особистість. Сприятлива мотивація становить найважливішу умову формування придатності" [7, с. 34-35].

У дослідженнях, присвячених психологічним аспектам професійної орієнтації, дана теза не зустрічає заперечень. Однак значення сприятливої мотивації оцінюється звичайно в сумарному, узагальненому вигляді як вибірково-позитивне відношення особистості до професії. У тих же дослідженнях (переважно соціально-психологічного характеру), у яких з'ясовуються мотиви такого відношення, питання про рівень професійної спрямованості, його залежності від певної групи мотивів не стає. Тим часом, подібно тому як диференціюється значення здатностей для діяльності, повинна бути диференційована й мотиваційна сторона професійного самовизначення [11].

З погляду вимог професії, інтересів її подальшого розвитку, продуктивності праці її представників, не байдуже, який саме мотив буде переважним. Було вже відзначене те особливе значення для наступної діяльності, яке має мотив, органічно пов'язаний з її змістом. Перевага даного мотиву є разом з тим і суб'єктивною передумовою досягнення задоволеності своєю працею [17] .

Високий рівень професійної спрямованості - це та якісна особливість структури мотивів особистості, що виражає єдність інтересів і особистості в системі професійного самовизначення. Підвищення рівня професійної спрямованості утворить основний зміст її розвитку. "Вибір професії можна вважати виправданим лише в тому випадку, якщо є надія, що активність особистості приведе до такого взаємовідношення між особистістю й працею, при якому буде успішно відбуватися подальший розвиток творчих і моральних чинностей людини. Однією з основних умов прогнозування такого розвитку особистості є високий рівень професійної спрямованості" [17, с. 49].

Висновки

Відповідність провідного мотиву основному змісту професії, що обирається, не єдина передумова можливості знайти в цій діяльності своє покликання.

Багато чого буде залежати й від характерологічних особливостей особистості, і від якісної своєрідності й рівня розвитку її здібностей. Однак у цьому взаємозв'язку професійної спрямованості, рис характеру й здібностей провідна роль буде належати переважному мотиву.

Відсутність досить глибокої професійної спрямованості в студентів не виключає можливості її формування в період навчання в університеті. Однак завдання полягає у тому, щоб вибір професії виявлявся логічним слідством поступового підвищення рівня професійної спрямованості, тобто формування в процесі навчання діяльнісно-смислової єдності - збігу ціннісно- змістовного (формування сенсу життя) і предметно-діючого (вибір адекватного змісту діяльності) аспектів діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

Александрова М.Д. Проблемы