Важливими для кожного студента є зворотний зв'язок у процесі оцінювання результатів його навчання, супервізія замість критики, а також створення емоційно-психологічного клімату, який сприяє виникненню почуття психологічної захищеності, зняттю надмірного хвилювання в ситуації випробування. Слід поважати в кожному особистість, незважаючи на те, як він учиться (ставлячи «двійку» на іспиті, неприпустимо принижувати гідність, пристижувати за типом помсти і т. д.).

Головну роль у реалізації вищевикладених концептуальних положень та принципів гуманістичної освіти для формування професійної культури майбутього соціального працівника відводимо психологічному забезпеченню навчально-виховного процесу, а також позанавчальної діяльності. Під «психологічним забезпеченням» розуміють «науково обґрунтовану багатопланову систему заходів з реалізації досягнень психологічної науки» [7, с. 83] у певній установі. Вона використовується у ВНЗ з метою підтримання психологічного здоров'я студентів і професорсько-викладацького складу на рівні, адекватному її позитивному впливу на навчально-виховний процес та партнерське спілкування викладачів і студентів. Використання методів психології при підготовці соціального працівника сприяє також саморозвитку його особистості та подоланню власних проблем і кризових станів.

У дослідженнях останніх років прослідковується ідея провідної ролі гармонійно організованого освітнього середовища як «джерела, простору життєдіяльності, що живить розвиток особистості» [2, с. 131]. У зв'язку з цим для нас важливо розуміти, які організаційні та психолого-педагогічні умови сприяють розвитку психологічної культури студента- соціального працівника як продуктивного, діяльного професіонала за покликанням, своєрідного «агента» змін у житті свого клієнта, що сприяє його розвитку та самореалізації.

Традиційна лекційно-семінарська система освіти сприяє формуванню тільки когнітивної складової професійної культури (професійної грамотності) майбутнього фахівця. В сучасних умовах доцільно обґрунтувати і запровадити певні організаційні форми, аби надати процесу розвитку професійної культури більшої цілеспрямованості й ефективності.

У зв'язку з цим О.Г. Карпенко наголошує на необхідності застосування інтегративного методу навчання. Обґрунтуванням цьому стало те, що, вивчаючи окремі дисципліни, студенти не лише осмислюють основи соціальної професії, а й вивчають чимало питань, пов'язаних із гармонією людських стосунків, навчаються жити у мирі з собою та іншими людьми. Тому спеціальні дисципліни повинні пропонуватися в інтегруючому варіанті [4, с. 55].

Особливо ефективним є запровадження в навчальний процес вузу нетрадиційних форм організації навчання та активних методів роботи, зокрема тренінгової форми занять. «Групи психологічного тренінгу створюють для студентів умови отримання особистісного досвіду і тим самим полегшують розвиток самосвідомості. Під час занять формуються стійкі комплекси особистісних властивостей» [2, с. 133].

Для підвищення ефективності процесу формування професійної культури майбутніх соціальних працівників, на нашу думку, необхідно забезпечити наступні організаційні та психолого- педагогічні умови:

1) формування внутрішньої мотивації, потреби,

стійкої установки саморозвитку професійної

культури;

фасилітація процесів усвідомленого активного професійно спрямованого навчання;

комплексне використання інноваційних педагогічних технологїй та інтерактивних методів навчання на заняттях з професійно орієнтованих дисциплін;

урахування особистісно-орієнтованого підходу як базової ціннісної орієнтації, що визначає стратегію взаємодії викладача і студента;

оптимізація міжособистісних взаємин у системі «студент - викладач», суб'єкт-суб'єктний характер цих відносин;

створення емоційного клімату, що сприяє виникненню почуття психологічної захищеності;

поєднання навчальної та позааудиторної діяльності для розвитку структурних компонентів професійної культури в органічній єдності. Майбутній фахівець із соціальної роботи має

бути включений у систему виховного впливу вищої школи на належному рівні. Формування професійної культури займає важливе місце в системі педагогічного керівництва всебічним розвитком особистості студента в освітньому просторі.

Таким чином, професійна культура у загальному тлумаченні - це сукупність спеціальних теоретичних знань, практичних умінь та навичок, пов' язаних з конкретним видом праці, а також професійно-етичних якостей, що відповідають вимогам до представника професії. У контексті теми дослідження професійну культуру слід розглядати як інтегральну якість особистості соціального працівника, що є передумовою його ефективної професійної діяльності та метою професійного самовдосконалення.

Професійна культура соціального працівника має формуватися завдяки цілеспрямованим впливам на його особистість у сфері освіти через розкриття можливостей студента, формування його мотивів, професійно значущих якостей у процесі цілеспрямованої взаємодії на рівні «педагог - студент». Основні принципи гуманістичної' освіти та моделі «людиноцентричного навчання» можуть стати концептуальною основою формування професійної культури майбутніх соціальних працівників у процесі їх професійної підготовки. Головним завданням ВНЗ при цьому є створення організаційних та психолого-педагогічних умов для розвитку творчої особистості, суб'єкта власного життя, здатного на самостійне вироблення позитивних ідей, гуманне ставлення до людей.

Підвищення рівня професійної культури студентів може здійснюватися через механізм оптимізації їхніх взаємин із викладачами завдяки реалізації особистісно-орієнтованої моделі взаємодії між ними, використання інтерактивних методів навчання. Освітній простір у цілому має стати джерелом саморозвитку та безперервного самовдосконалення майбутнього соціального працівника, природним наслідком якого будуть зміни в напрямку підвищення рівня його професійної вультури.

Дослідивши шляхи, засоби та умови розвитку професійної культури майбутніх соціальних працівників, ми плануємо охарактеризувати розроблену технологію її формування і перевірити процес професійної підготовки студентів спеціальності ефективність останньої через впровадження у «соціальна робота».

ЛІТЕРАТУРА

Деркач А.А. Акмеологические основы развития профессионала. - М.: Издательство Московского психолого- социального института. - Воронеж: НПО «МОДЭК», 2004. - 752 с.

Вильданова Ф.З. Образовательное пространство как источник саморазвития личности студента // Прикладная психология. - 2002. - № 5-6. - С.131-134.

Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: Навчально-методичний посібник.