Отже, основною функцією музичного мислення майбутніх фахівців є здатність виділяти й аналізувати мислительні музичні задачі, усвідомлювати та приймати їх. Вищий рівень музичного мислення в процесі розв'язування музичних задач визначався уміннями самостійно встановлювати основні суперечності задачі, максимально виявляти творчу ініціативу, комбінувати і варіювати розв'язки, коригувати результати.

На індивідуальних заняттях ми пропонували студентам комплекс пізнавальних і розвивальних музичних задач. Студенти виконували такі завдання, як-от: відповісти на запитання стосовно ситуації, обрати правильне рішення, запропонувати свій варіант, накреслити план, вибудувати стратегію і визначити тактику розв'язання задачі, самостійно сформулювати проблему у даній ситуації, дати її психолого- педагогічну характеристику, здійснити самокон- струювання і контроль проблемної ситуації. Серія музичних задач, що пропонувалися для студентів у міру ускладнення, розвиває їхню творчо-пізнавальну самостійність, мислительні операції, інтерес до майбутньої професійної музичної діяльності.

За методикою формування музичного мислення разом із використанням методу розв'язання музичних задач ми розвивали в студентів правопівкульний (образний) тип мислення (за дослідженнями І.Шамеса [3]). Впровадження в навчальний процес комплексу засобів активізації можливостей право півкуль- ного мислення полягало в методиці слухання барочної музики. Ще болгарський психолог Г.Лозанов пропонував для мобілізації невичерпних творчих ресурсів правої півкулі мозку тих, хто навчається, яка оперує головним чином образно-невербалізованою символікою, прослуховувати барочну музику і водночас письмово відповідати на запитання. Таким чином, створюються умови, що наближаються до "художнього переживання". Ритміка музики бароко стимулює пригадування інформації, впливає на розвиток інтуїції людини і вміння давати обгрунтовані оцінки при вираженні внутрішніх почуттів і схильностей.

Найбільш актуальними методиками емоційної саморегуляції особистісного та інтелектуального розвитку музикантів, стимулювання їхньої творчої мотивації, психологічної підготовки студентів до концертного виступу ми вважаємо запропоновану професором Ю.Орловим [4] методику навчання "саногенного мислення" і "саногенної поведінки" та її модифікований варіант професора О. Савостьянова - методику навчання акторів "саногенного мислення" [5].

Відомий психолог Ю.Орлов зазначав, що саногенне мислення - це мислення, яке зменшує внутрішній конфлікт, напруження, дає змогу контролювати емоції, потреби та бажання і, відповідно, запобігає захворюванням. На відміну від саногенного, патогенне мислення виникає у зв'язку з розузгодженням із "Я"-концепцією. З'являються негативні емоції, які виявляються у відчутті неповноцінності, необгрунтованих відраз, нез'ясованих нападах роздратувань, апатії та безпідставної нудьги і огиди до справи, якою ти маєш займатися. Такий стан або настрій, коли відсутній контроль над вільним перебігом образів і думок, саморефлексивний аналіз, зосередження і увага, коли не усвідомлюються мислительні операції, які породжують емоцію, дуже негативно позначається на творчій діяльності музиканта. Як відомо, за почуттями настає усвідомлення художнього образу музичного твору, осмислення його виконання. У такому стані музикант не може цілком зосередитися на створенні художнього образу, сконцентрувати свою увагу під час репетицій, втілити виконавську інтерпретацію музичного твору, багато часу витрачається марно, продуктивність і якість праці знижуються. Можна казати, що внутрішнє почуття завжди обумовлене зовнішнім психологічним впливом. Афекти збудження (гнів, захоплення, страх, стурбованість, невпевненість, тривожність тощо), перевищуючи межу терплячості музиканта, шукають "вихід у творчість". Він отримує не той результат, який шукає, до якого прагне. Саногенне мислення, навпаки, сприяє набуттю студентами професійності та компетентності у вирішенні музичних завдань, тому що містить уміння спрямовувати волю і рефлексію на досягнення поставлених цілей, на організацію ефективної самостійної роботи, на вдосконалення власної поведінки.

Тільки аналіз свого стану з метою більш глибокого усвідомлення самого себе сприяє переведенню патогенного мислення в саногенне поводження. Механізми психологічного захисту охороняють людину від поганого настрою. Ю.Трофімов [6] вважає, що саногенне мислення є важливим компонентом інтелекту людини, який відіграє принципову роль у розв'язанні власних, внутрішніх проблем особистості. Володіння саногенним мисленням може позитивно впливати та енергетизувати творчу музичну діяльність майбутніх фахівців, тому що спрямоване на виявлення причин негативної ідентифікації та негативного світосприйняття.

Сутність методики навчання саногенного мислення полягає в пізнанні емоцій, тобто в осягненні операцій мислення, за допомогою яких народжується емоція, в закріпленні навичок інтроспекції (самоспостереження) з метою десенсибілізації шкідливої дії негативних емоцій. При навчанні саногенного мислення за методом настанови програмуються позитивні образи і почуття, студенти навчаються керувати пристрастями і негативним емоційним станом, емоційна реакція стає більш розумною, студенти зосереджуються на завданнях художньої інтерпретації, емоційно захоплюються художнім образом, продуктивність занять зростає. Формування складових саногенного мислення обумовлює як культуру музичного мислення, так і здатність до гнучкого саморегулювання мислення, яка включає контроль за своїми емоційними реакціями, їхнім усвідомленням, регулюванням, заміну негативних емоцій позитивними. Студенти в процесі навчання набувають вміння володіти своїми емоціями (спрямовуючи їх тільки на стимуляцію діяльності й уникаючи спонтанного гальмування), а також вміння емоційно планувати підготовку до концертного виступу, керувати увагою публіки, встановлювати "зворотний зв'язок" (це вони опрацьовують на репетиціях).

Студенти готували свою емоційну сферу до оптимального стану ще до реалізації на практиці власної виконавської інтерпретації музичних творів. Поступово в процесі навчання у них зменшувалося гальмування психіки, яке спричиняє