На сучасному етапі суспільного розвитку однією з основ філософії професійної освіти виступає "зняття" суперечностей між традиційним технократичним підходом фахівця до цілей, змісту і характеру суспільного виробництва та використовуваних технологій і необхідним гуманітарним подходом, коли це виробництво орієнтоване на людину, на її життєві потреби та інтереси. Споконвічно вказана суперечність має свої корені у людській свідомості, яка в процесі еволюції й історичного розвитку почала відокремлювати себе від світу свого "Я" з метою його пізнання. Сьогодні ж необхідність у такому пізнанні невпинно зростає.

При цьому обов' язково необхідно брати до уваги, що визначальною метою професійної освіти, виходячи із самої її назви, виступає формування високої професійної компетентності фахівця. Водночас істотне прискорення науково-технічного і соціального прогресу призводить до швидкої зміни та оновлення поколінь техніки і технологій. Ця обставина зумовлює, по-перше, необхідність посилення фундаменталізації освіти, формування інноваційної спрямованості мислення фахівця та його психологічної готовності до змін і уміння своєчасно самому творити ці зміни. По-друге, слід прищепити майбутньому фахівцеві навички й усвідомлення внутрішньої потреби в необхідності неперервної самоосвіти, самовиховання і самовдосконалення протягом усього активного трудового життя.

Цілком очевидно, що всі зазначені особливості мають передбачатися і належним чином бути відображеними у новій парадигмі професійної освіти. У зв'язку з цим вимагають перегляду і самі методологічні принципи її формування. Очевидно, що надзвичайно широкий характер, притаманний предмету методології як найбільш загальній теорії діяльності з пізнання і перетворення об' єктивної реальності, визначає й широкі можливості її успішного застосування для найрізноманітніших видів конкретної діяльності. Зазначимо у їх сукупності два з цих видів, які найбільш повно відповідають предмету даної статті. Перший з них стосується методології формування управлінської підготовки гуманітарно-технічної еліти, а другий - методології безпосередньо самої управлінської діяльності. Спільною їх цільовою спрямованістю виступає необхідність забезпечення належної ефективності управління життєдіяльністю суспільства та нормального функціонування його різних функціональних сфер.

Філософські основи розробки і впровадження методології професійної освіти взагалі та підготовки фахівців для управління соціальними системами, зокрема, як і безпосередня реалізація управлінської діяльності, мають виходити з напрацьованої теорії соціального управління та всебічно перевіреної практикою життя сукупності загальнометодологічних принципів системності, цілісності, інтегрованості, виявлення ключового елемента, а також історизму, діалектичної суперечності, каузальності. У зв'язку з цим коротко проаналізуємо загальну сутність цих принципів та особливості їх застосування в теорії та практиці соціального управління.

Важливе місце у методології посідає загальний принцип системності. Його сутність полягає в такому підході до аналізу якогось об' єкта чи явища та до організації практичної діяльності з ним, при якому забезпечується їх розглядання з позицій загальної мети цього об'єкта з урахуванням всієї сукупності взаємозв' язків та взаємодій між його окремими елементами та між самим об' єктом і зовнішнім середовищем, а також з урахуванням суперечності цілей його функціонування і розвитку.

В управлінській діяльності виявом принципу системності виступає послідовний вибір цілей системи та управління нею і побудова на цій основі ієрархії цілей і завдань управління відповідною системою на кожний часовий інтервал, визначення потрібних ресурсів, виконавців та управлінських технологій, необхідних для досягнення кожної з поставлених цілей і завдань.

Істотну роль відіграє і принцип цілісності, який передбачає розгляд об' єкта з позицій його внутрішньої єдності, автономності, незалежності та відносної відокремленості від зовнішнього відносно цього об' єкта середовища. Вказана єдність та інші характеристики слід розглядати не в абсолютному, а у відносному розумінні, оскільки насправді будь-який об'єкт функціонує у певній єдності із середовищем, і в процесі цього функціонування між ними виникає ціла сукупність зв'язків різної природи і характеру.

В управлінській діяльності методологічний принцип цілісності означає, що диференціація і спеціалізація функціональних підрозділів організації за видами, цілями і змістом діяльності, незалежно від виконуваних функцій і обов'язків, управління, має спрямовуватися на забезпечення функціонування соціальної системи як єдиного організму, який діє відповідно до визначених стратегічних цілей і критеріїв ефективності.

Ще одним важливим методологічним положенням виступає принцип інтегрованості, який являє собою своєрідну передумову реалізації принципу цілісності шляхом узгодження процесів функціонування окремих підсистем чи підрозділів організації та цілеспрямованої їх орієнтації на досягнення загальних цілей. Стосовно практичного здійснення управлінської діяльності цей принцип полягає у забезпеченні належної синхронізації та узгодження дій цільових і функціональних служб і підрозділів організації та окремих її працівників, у забезпеченні єдності підходів до вирішення різних завдань. Принцип інтегрованості управління забезпечує його безумовну орієнтацію на найбільш прийнятне й ефективне досягнення стратегічних цілей організації як кінцевих результатів її функціонування.

Методологічний принцип виявлення ключового елемента відіграє важливу роль в управлінні соціальними системами і означає, що для будь-якої складної ситуації у структурі системи існує один конкретний елемент, вплив на який забезпечує найбільш ефективне розв' язання проблем, що склалися. Необхідність використання принципу ключового елемента в управлінській теорії й практиці є цілком очевидним. Тому професійний керівник повинен бути здатним не тільки безпомилково і швидко відшукати відповідний елемент у будь-якій проблемній ситуації, але й правильно обирати такі методи і засоби впливу на нього, які б приводили до бажаного результату. В сучасних умовах таким елементом все більш частіше виступає людина з її