а) резерви:

безопасні (по отриманню замовлення); контрольовані (перед отриманням замовлення); подручні (на складі);

б) методи управління резервами: протягом спостереження за резервами; при перевірці резервів через однакові проміжки часу;

розповсюдження дидактичних засобів:

а) забезпечення ритмічності функціонування дидактичної одиниці;

б) час можливого використання засобів - циклічність поповнення.

II. Проблема друга: окреслення ефективних напрямів впровадження Польських Стандартів Професійних Кваліфікацій.

Одним з найголовніших задань сучасної професійної освіти в Польщі вважають створення умов для досягнення професійних кваліфікацій, які базуються на компетенціях, тобто здібностях і стилі поведінки, окресленими вимогами праці. Виконання тих умов (вимог) залежить від гнучкості сформованих освітніх систем і структур, а також від гнучкості напрямів і програм професійної підготовки, тобто тих факторів, що дозволяють пристосувати професійну підготовку до вимог ринку праці. Значною мірою така гнучкість притаманна блочно-модульній професійній підготовці. Крім того, досягненню професійних кваліфікацій, що базуються на компетенціях, також відповідає професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації, що проводяться на основі поділу змісту навчання на окремі модулі. При цьому виділяються такі засади модульного професійного навчання:

програма повинна відображати вимоги до рис особистості конкретного виду професійної діяльності;

послідовне, по етапах, нагромадження знань;

гнучкість програм та їх пристосування до формування особистісних рис учнів (одиниця програмного модуля формує конкретні компетенції);

дидактичні матеріали для учнів передбачають використання знань з інформатики;

вчитель виступає помічником і партнером учнів.

Модульне навчання спрямоване на виконання таких цілей професійної підготовки:

забезпечення можливості роботи за професією;

можливість професійної діяльності на високому рівні професіоналізму;

уможливлення подальшого підвищення кваліфікації;

підвищення гнучкості відносно нових технологій і структур працевлаштування.

У навчанні, яке грунтується на концепції блочно-модульного навчання, під модулем розуміють виокремлену частину з блоку змісту професійної підготовки, що уможливлює отримання необхідної сукупності професійних компетенцій.

Модульна одиниця розглядається як самостійна виділена частина модуля, що містить такий обсяг навчального матеріалу, який дозволяє отримати конкретну професійну компетенцію.

Сукупність блоків загальнопрофесійного, професійного і загальноспеціального, що стосуються конкретної професії, становлять підґрунтя професійного циклу навчання та уможливлюють створення навчальних програм для підготовки кадрів у професійних школах, у яких проходить підготовка за широкопрофільними професіями [3].

Зміст блоку повинен, з одного боку, включати найновітнінгі національні та зарубіжні здобутки з даного професійного напряму, а з іншого - інформацію про технології, які використовуються в регіоні розміщення даного закладу.

Які ж риси педагогічного забезпечення блочно-модульного навчання розглядаються як засадничі нашими польськими колегами?

Перш за все, слід відмітити, що відправною точкою цих поглядів є таке положення: модульна професійна підготовка має будуватися з урахуванням основних педагогічних засад щодо організації процесу навчання і сучасної дидактичної практики.

Модульні програми конструюють у такий спосіб, аби забезпечити розвиток самостійності та креативності учнів. а також можливість використання цих програм для

індивідуалізованого навчання. Технологія

професійного навчання яка будується на модульній основі має враховувати зовнішні чинники впливу:

вимоги ринку і процесу праці;

вимоги науково-технічного поступу;

вимоги дидактичні та необхідність врахування індивідуальних потреб учнів, їх рис, можливостей до навчання.

Саме тому навчання учнів при підготовці їх до здобуття конкретної професії має бути комплексним за методами і формами організації і відображати найефективніше, що сьогодні є у навчанні: програмовому, проблемному, мультимедійному, алгоритмічному,

індивідуалізованому, диференційованому,

різнобічному, особистісно орієнтованому.

Таким чином, можливість розвитку професійної освіти в Республіці Польщі в контексті підвищення якості підготовки і виконання міжнародних вимог (перш за все вимог Європейського Союзу) залежить від таких засадничих умов:

Завершення розробки тих прогалин у класифікації професій і спеціальностей (відповідно до ISCO-88), які стосуються упорядкування професій та спеціальностей, що відповідають професійним компетенціям за шкалою від 1 до 5.

Створення міжвідомчої установи для координації та інтеграції діяльності і компетенцій на рівні центральної адміністрації держави (шкільна система до цього часу була відокремлена від позашкільної системи).

Досвід країн Євросоюзу підтверджує доцільність створення в Польщі організації (у минулому Центральна Рада Професійної Підготовки), яка б займалася аналізом змін у професійних профілях, розробкою вимог до екзаменів, проведенням екзаменів (установа із структурою галузевою, яка враховує і структуру окремої галузі).

Необхідно стимулювати більш міцні зв'язки професійних навчальних закладів із працедавцями.

Ініціювання створення системи SPSKZ як максимально подібної до тих стандартів, які створені у країнах ЄЄ. 

ЛІТЕРАТУРА

Butkieicz М. Model polskich standardow kwalifikacji zawodowych. - Warszawa-Radom, 1995. - 167 s.

Kwiatkowski Stefan M. Ksztalcenie zawodowe - wyzwania, priorytety, standardy. - Warszawa: IBE, 2006. - 88 s.

Serkowska-Maka ladwiga Edukacja zawodowa kluczem do jednoczacej sie Europy. - Torun: Wyd. Adam Marszalek, 2004. - 277 s.