Системність навчання. Цей принцип передбачає дотримання відповідності цілей, змісту, форм, методів, засобів навчання і оцінювання результатів навчання.

Контекстність навчання. Відповідно до цього принципу, навчання спрямоване на конкретні, життєво важливі для дорослого цілі, орієнтоване на виконання ним соціальних ролей або вдосконалення особистості, будується з урахуванням професійної, соціальної, побутової діяльності того, хто навчається, його просторових, часових, професійних, побутових факторів або умов.

Принцип актуалізації результатів навчання. Даний принцип передбачає невідкладне застосування на практиці набутих дорослим учнем знань, умінь, навичок, якостей.

Принцип елективності навчання передбачає надання тому, хто навчається, певної свободи вибору цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання, оцінювання результатів навчання, а також тих, хто з ним навчається.

Принцип розвитку освітніх потреб. За цим принципом оцінювання результатів навчання здійснюється, по-перше, шляхом виявлення реального ступеня засвоєння навчального матеріалу і визначення тих матеріалів, без засвоєння яких не можливе досягнення поставленої мети навчання; по-друге, процес навчання будується за цілями формування в тих, хто навчається, нових освітніх потреб, конкретизація яких здійснюється після досягнення певної цілі навчання.

Принцип усвідомленості навчання означає усвідомлення тим, хто навчається, і тим, хто навчає, всіх параметрів процесу навчання і своїх дій щодо організації процесу навчання.

Андрагогічні принципи навчання можна застосовувати, якщо ті, хто навчається, незалежно від віку, виявляють відповідальне ставлення до навчання, до його організації і результатів. Високий рівень самосвідомості і відповідальності людини - це перша умова, за якої можливе використання андрагогічних принципів навчання. Інша умова - наявність життєвого досвіду в того, хто навчається. Це одна з основних ознак дорослості людини.

У професійному досвіді слід звернути увагу на сформованість практичних навичок і умінь у тій чи іншій сфері діяльності. Вони можуть слугувати основою для подальшого навчання даного індивіда, джерелом навчання його колег, об'єктом систематизації і теоретичного обґрунтування. Окрім того, для виконання тих чи інших практичних професійних дій індивід повинен мати певний рівень компетентності. Попередня підготовка, значний рівень компетентності у сфері діяльності також може слугувати основою для подальшого навчання людини, одним із джерел навчання його менш підготовлених у даній сфері діяльності колег. Отже, не тільки наявність достатнього життєвого досвіду, а й попередня підготовка в тій галузі знань або діяльності, у якій проходить навчання, також зумовлює доцільність використання андрагогічних принципів.

Слід зазначити, що М. Ноулз, видавши в 1970 р. свою фундаментальну працю з андрагогіки «Сучасна практика освіти. Андрагогіка проти педагогіки», у 1980 р. змінив назву книги на «Сучасна практика освіти. Від педагогіки до андрагогіки», визнавши цим фактом не полярність ідей цих двох наук, а їх єдність. Учений підкреслював, що андрогогічні приципи освіти не протиставляються принципам традиційної педагогіки, а можуть використовуватися при навчанні інших категорій, зокрема студентів, збагачуючи процес навчання [1].

У результаті аналізу вихідних основ андрагогіки приходимо до висновку, що використання активних (інтерактивних) методів навчання в процесі формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера, є найбільш прийнятним з точки зору досягнення поставлених цілей навчання та перебуває у відповідності з андраго- гічними принципами.

Важливою умовою активізації процесу навчання з точки зору андрагогічної моделі є співробітництво учасників навчання між собою та з викладачем, привнесення елементів ігрової діяльності в навчальний процес. На відміну від традиційних форм учбової діяльності (лекції, семінари, консультації), які мають досить обмежені можливості у зміні позиції студента, активні методи навчання дають йому змогу виконувати різні ролі під час проведення тренінгів, участі в мозкових штурмах, виконання завдань кейс-методів, участі в ділових іграх. Чим різноманітнішими є виконувані студентами ролі, тим більш різнобічно розвивається особистість майбутнього спеціаліста, його розумова діяльність набуває системного характеру, відпрацьовується гнучкість у діях та вчинках, що є важливою умовою успішного керівника та входить до переліку управлінських ком- петенцій.

Однак, застосовуючи активні методи навчання під час проведення занять зі студентами, викладачеві слід брати до уваги деякі психологічні особливості студентського віку. Часто в студентів виникає страх, що в процесі використання інтерактивних методів виявиться їх неграмотність у порівнянні з іншими студентами, що на тлі одногрупників вони будуть виглядати гіршими. Водночас студентів турбують сумніви щодо своїх здібностей, що гальмує проведення занять із застосуванням інтерактивних методів навчання, які передбачають активність учасників, вільний виклад власних думок та відстоювання позицій. Як бачимо, під час такої організації навчання, на перший план виходить майстерність викладача, здатність його мотивувати до активної роботи в аудиторії, що є тим ключем який допоможе в подоланні бар'єра страху та невпевненності.

Відомо, що одним з принципових положень організації навчання студентів із застосуванням андрагогічних принципів є думка про те, що провідна роль у навчанні та власній освіті належить тому, хто навчається. Виходячи із потреби будувати навчальний процес за безпосередньої участі самих студентів, на наш погляд, необхідно широко використовувати інтерактивні методи навчання, до яких належать діловоі ігри, «круглі столи», дискусії, тренінгові форми роботи в процесі навчання. Саме вони виконують у навчальному процесі «стимулюючо-розвиваючу функцію» [54, с. 34]. Застосування цих методів детермінує ефективність навчання, а