можуть зводитись до створення нових засобів навчання. Наприклад, І.П. Підласий вважає, що до інновацій у педагогіці належать не тільки ідеї і процеси, але й засоби та результати, взяті в якості інтегрального показника вдосконалення педагогічної системи [10].
Розбіжності в тлумаченні поняття «інновація» спричинені неоднаковим баченням їх авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати лише те нове, яке має своїм результатом кардинальні зміни в певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.
У психолого-педагогічних дослідженнях М.В. Ар- тюшиної підкреслюється, що інноваційна діяльність в освіті може бути різною за своїм характером; особливістю сучасної системи освіти України є співіснування двох стратегій: традиційної та інноваційної. Традиційне навчання - орієнтоване на збереження і відтворення культури, забезпечує стабільність у соціумі за рахунок переважно репродуктивної діяльності учнів, формування виконавських здібностей, розвиток уваги і пам'яті. Інноваційне навчання - стимулює новаторські зміни в культурі, соціальному середовищі; орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здатності до співробітництва з іншими людьми [1]. Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в нових ситуаціях [1]. Однак виділення двох підходів до освіти і навчання (традиційного та інноваційного) не означає неможливості інноваційних пошуків в обох напрямках. Аналізуючи роботи західних дослідників, М.В. Кла- рін виділяє два типи інновацій: інновації- модернізації, що модернізують навчальний процес, спрямовані на досягнення гарантованих результатів у межах його традиційної репродуктивної орієнтації; інновації-трансформації, що перетворюють традиційний навчальний процес, спрямовані на забезпечення його дослідницького характеру, організацію пошукової навчально-пізнавальної діяльності [8].
Принциповою розбіжністю цих двох підходів є роль тих, хто навчається, у реалізації інноваційної діяльності. За традиційного підходу студент чи учень залишається пасивним сприймачем навчальної інформації, а нові технології спрямовані на вдосконалення процесу засвоєння набутих знань.
Модернізація системи освіти пов'язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій навчання, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного
З метою визначення ставлення викладачів та студентів до впровадження та застосування інноваційних технологій навчання було проведено опитування в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Всього було опитано 177 осіб (65 викладачів та 112 студентів).
Якщо проаналізувати відповіді респондентів щодо ставлення їх до окремих компонентів інноваційних технологій навчання (ІТН), то викладачі на перше місце поставили: «цілі, цінності» - 57 % осіб; на друге місце - «зміст, форми, методи навчання і контролю» - 31 % осіб; на третє місце - процесу, засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення [5].
Динаміку впровадження інновацій у навчально-виховний процес ВНЗ можна дослідити на прикладі психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів економічних дисциплін у Київському національному економічному університеті. Така підготовка охоплює блок навчальних дисциплін: «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент», «Комунікативні процеси в навчанні», «Методика викладання економіки». Вона є невід'ємною складовою професійного становлення майбутніх фахівців у вищих економічних навчальних закладах та забезпечує особистісну підтримку запровадження сучасних інноваційних технологій навчання у вищу освіту.
При порівнянні складових процесу навчання в умовах традиційних та інноваційних технологій навчання виявляється розбіжність, яку відображено в таблиці.
«умови навчання, управління, взаємовідносини» - 11 % осіб. Студенти також виявили ставлення до ІТН: на перше місце поставили: «цілі, цінності» - 38 % осіб; на друге місце - «умови навчання, управління, взаємовідносини» - 33 % осіб; на третє місце - «зміст, форми, методи навчання і контролю» - 29 % осіб. Як виявилось, викладачі віддають перевагу цілям та цінностям у процесі застосування інноваційних технологій навчання; відповіді студентів щодо компонентів «цілі, цінності», «зміст, форми, методи навчання і контролю», «умови навчання, управління, взаємовідносини» розподілились майже однаково.
Результати дослідження свідчать про те, що в суб'єктів навчання сформоване позитивне ставлення до впровадження інноваційних технологій у навчальний процес, але готовність до їх застосування залишається ще невисокою. Тому успішна реалізації інноваційних технологій навчання можлива за умов оптимального поєднання їх з традиційними технологіями.
У навчальному процесі під час викладання та вивчення циклу психолого-педагогічних дисциплін у КНЕУ використовуються як традиційні методи та форми навчання (лекції, практичні та семінарські заняття), так і методи активного навчання або інноваційні (дискусії, тренінги, кейс- методи, «мозковий штурм», сюжетно-рольові ігри). При цьому важливо, щоб процес навчання мав пошуковий, творчий, продуктивний, а не репродуктивний, відтворювальний характер.
Лекції викладача повинні носити оглядово - проблемний характер з визначенням дискусійних питань. Безперечно, для лекції характерні певні недоліки, серед яких - монологічність викладу матеріалу, доволі слабкі можливості оперативного контролю з боку викладача за процесом засвоєння навчального матеріалу, обмеженість у реалізації індивідуального підходу. Разом з тим, дидактичний потенціал лекції розкривається в її функціях: інформаційній (подається необхідний навчальний матеріал), стимулюючій (активізує, збуджує інтерес до певної проблеми), виховній та розвиваючій (надає оцінку явищам, розвиває мислення) [12].
Продуктивному та творчому рівню засвоєння знань студентів має слугувати семінарсько- практичне заняття, на якому відпрацьовуються практичні навички, а також (друга половина заняття) обговорюються дискусійні питання. Тобто традиційні методи та форми навчання поступово трансформуються в інноваційні.
Засвоєння навчального матеріалу з дисциплін «Психологія та педагогіка», «Психологія діяльності та навчальний менеджмент»