УДК 378.147:504

МОЖЛИВОСТІ ІНТЕРАКТИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЕКОЛОГІВ В УНІВЕРСИТЕТІ

У статті розглянуті можливості використання інтерактивного освітнього середовища професійної підготовки екологів в університетській системі освіти як додаткової до традиційних форм навчання. Воно дозволяє надавати студенту інформацію у зручній електронній формі, збільшує кількість типів навчальних фахових завдань, сприяє індивідуалізації праці студентів під час опанування дисциплін професійного спрямування.

The article deals with using of interactive educational environment in the professional training of ecologists in the system of university education. The interactive educational environment is an additional form of traditional teaching, which allows to present information to the student in a suitable electronic form, multiplies the amount of different educational professional tasks and it is also an instrument for individualization of students labor in the process of professional disciplines learning. Серед проблем політичного, економічного, соціального характеру, якими характеризується розвиток людства на початку третього тисячоліття, особливо гострою є екологічна. Стихійна діяльність людини, як основна природоперетворююча сила, призвела до глобальної екологічної кризи.

Технократична парадигма мислення, що була характерною для XX ст., вбачала вихід із цієї ситуації в контролі за промисловими технологіями і прийнятті природоохоронних законів, створенні екологічно чистих підприємств та інших корективах технічного прогресу. Із цих позицій екологічна освіта та виховання розглядалися як засоби, за допомогою яких треба готувати підростаюче покоління до розв'язання екологічних питань [3, с. 1]. На цих засадах виконані науково-дослідницькі роботи, в результаті яких було визначено: основні проблеми та принципи організації екологічної освіти (С.В. Алєксєєв, Л.Д. Бобилєва,

Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, М.М. Кондратьєв, І.С. Матрусов, Л.П. Печко, І.Т. Суравєгіна,

В. Червонецький, І.М. Костицька, Н.В. Левчук, В.Я. Ломакович, Г.В. Марченко, О.В. Плахотнік, Г.П. Пустовіт, М.В. Соннова, Є. Флешер, О.В. Химинець, С.В. Шмалей, A.M. Ясінська); мету, завдання і зміст екологічної освіти та виховання (Я.І. Габєв, Н.В. Лисенко, Л.П. Салєєва, А.П. Сідельковський, Л.В. Іщенко, В.В. Коваль, М.О. Колесник, О.В. Король, Н.М. Кот, О.В. Лабенко, О.М. Лазебна, Л.М. Резнік, С.В. Совгіра, Л.В. Шаповал); зміст екологічних знань, вмінь та навичок, а також способи їх репрезентації в традиційних навчальних дисциплінах та методиці викладання (Н.С. Дєжнікова, Г.В. Ковальчук, Т.В. Кучер, В.Р. Маслова, И.Г. Саморукова, В.П. Фомін та ін.); зміст курсу екології як самостійного навчального предмета (Г.А. Білявський,

М. Бровдій, К.В. Корсак, Є.А. Криксунов, Н.Н. Падун, В.В. Пасічник; О.В. Плахотнік, Н.О. Пустовіт, Р.С. Фурдуй); проблеми екологічної культури (Т.С. Вайда, Н.Б. Грейда,

П. Ефіменко, С.Г. Іващенко, І.С. Котєнєва,

Г. Лебідь, Н.В. Лисенко, Л.Б. Лук'янова,

Г. Павленко, Г.Ф. Пономарьова, О.Л. Пруца- кова, Г.С. Тарасенко, Л.Б. Лук'янова, О.В. Чернігова, Н.В. Ясінська); стимулювання екологічної активності учнів (Г.П. Волошина); формування екологічно доцільної поведінки (О.В. Крюкова), екологічної грамотності (Д.І. Мельник).

Разом з тим, незважаючи на численні наукові дослідження, широке впровадження екологічної освіти та виховання в практику дитячих дошкільних закладів, школи та університетів, гострота екологічної ситуації не тільки не знижується, а й постійно зростає. Критичне усвідомлення цього досвіду призвело до висновку, що чинники екологічної кризи слід шукати, насамперед, у сфері світогляду людини, формуванні нового рівня свідомості, розумінні нею свого місця у природному середовищі.

Саме для забезпечення екологічної стабільності, національної безпеки багато країн світу, в тому числі й Україна, усвідомили необхідність поглиблення підготовки фахівців у галузі екології та охорони навколишнього середовища.

У науковій літературі дослідженням проблем професійної підготовки фахівців у галузі екології та охорони довкілля приділена значна увага, а саме: питання формування екологічних знань у професійній освіті висвітлені Н.Л. Магурою, О.П. Мітрясовою, Т.С. Ніновою; формування екологічної компетентності студентів у процесі навчання інформаційних технологій досліджувалося Н.Ю. Олійник; розвиток екологічного мислення студентів університету в процесі професійної підготовки вивчала М.С. Швед; формування екологічного світогляду студентів вищих навчальних закладів розглянуто Н.А. Негруцею.

Однак на початку XXI століття в Україні змінюється (на виклики часу) система вищої освіти, яка орієнтована на входження у світовий науково-освітній простір. Цей процес обумовлює суттєві зміни у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу університетів.

У швидкозмінюваних умовах розвитку цивілізації в університетській системі освіти спостерігається всезростаюче зміщення центру ваги до орієнтації на самоцінність людської особистості як мети, а не засобу економічного росту. Зміна людської особистості виступає своєрідною точкою відліку у балансі між соціальним, екологічним та економічним розвитком у єдиній структурі збалансованого розвитку цивілізації та є важливою стратегією становлення університетської системи освіти в Україні.

Значущість наукової проблеми професійної підготовки екологів в університетській системі освіти в Україні визначається суттю педагогічної системи, перед якою ставиться завдання якнайширшого залучення молодого покоління до доброчинності та обережного ставлення як до себе, так і до оточуючих, до навколишнього середовища з метою його збереження, дотримання балансу, рівноваги, гармонійного розвитку як нинішнього суспільства, так і наступних поколінь.

Перехід України до сталого розвитку потребує координації дій у всіх сферах життя суспільства, реформування політичної системи, соціальних, економічних і екологічних інститутів держави з пріоритетним, випереджальним розвитком системи освіти. На світовому рівні це підтверджує резолюція 57/254 Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.2002 р., у якій оголошено Десятиліття освіти в інтересах сталого розвитку, що почалося з 01.01.2005 р. [2, с. 4].

Разом із тим, людство вступило в XXI століття, яке часто називають постіндустріаль- ним, інформаційним.