Відповідно до психолого-педагогічних умов ефективного формування комунікативної компетенції, у навчальному процесі наголошувалося на осмисленні, розумінні студентами навчального матеріалу та формуванні умінь усвідомлено застосовувати набуті знання на практиці. Для цього необхідно було виконання низки завдань, серед яких такі: активізація пізнавальної діяльності студентів, емоційна насиченість занять, планування та методичне забезпечення самостійної роботи студентів, заохочення індивідуальних інтерпретацій, моделювання відповідних навчальних ситуацій, у яких би студенти відпрацьовували уміння і навички практичного керівництва людьми.

На першому етапі формування комунікативної компетенції передбачалося лекційне викладання навчального матеріалу. Основною метою лекцій було озброїти студентів певною системою уявлень, сукупністю управлінських знань, які мали стати основою для подальшої роботи з навчальним матеріалом.

Активізація студентів на лекційних заняттях є одним із важливих завдань навчального процесу. З цією метою, наприклад, було організовано проведення проблемних лекцій. Організація проблемної лекції ґрунтується на створенні проблемної ситуації, що містить у собі пізнавальне протиріччя між наявними знаннями й тими, які необхідні для вирішення проблеми. Тим самим формується установка студентів на засвоєння нового знання. Як відзначають В.М. Міхелькевич і Л.І. Полуш- кіна, «проблемна ситуація - це інтелектуальне утруднення людини, що виникає у випадку, коли вона не знає, як пояснити явище, що виникло, факт, процес діяльності, не може досягти мети відомим їй способом дії» [10]. Для створення такого інтелектуального утруднення нами використовувалися проблемні та інформаційні питання, конкретні практичні ситуації, формулювання гіпотез для вирішення ситуації та їх перевірка, звернення до життєвого досвіду студентів тощо.

Після усвідомлення мети, сприйняття нових знань, практичне заняття містило в собі виконання однотипних вправ, метою яких було початкове освоєння комунікативних умінь та навичок.

Виконання вправ в однотипних, стандартних, подібних умовах забезпечувалося певним зразком (інструкцією), відповідно до якого й повинні були діяти студенти. Викладач давав інструкцію щодо такої вправи, а після закінчення її виконання здійснювався аналіз і контроль точності й правильності виконання дії. Викладач сприяє актуалізації знань та спрямовує увагу студентів на якісне виконання вправ, що дозволяє реалізувати умову осмислення навчального матеріалу, формування знань та практичного застосування навчального матеріалу в подібних умовах.

Послідовність формування комунікативних умінь і навичок було вибудувано відповідно до принципу «від більш простого до більш складно - го». Наступні етапи передбачали виконання проблемних, нетипових завдань, які потребували від студентів усвідомлення проблеми, самостійного знаходження способів її рішення й критичного самоаналізу досягнутих результатів.

Спонукання студентів до інтенсивної та цілеспрямованої роботи, моделювання елементів управлінської діяльності, програвання ситуацій, у яких студенти мали можливість спробувати себе в ролі керівника, сприяє реалізації умови використання діяльнісного підходу в навчанні. Творчий характер завдань, заохочення оригінальних рішень забезпечує реалізацію умови зацікавленості та активності студентів під час формування комунікативних умінь і навичок.

Реалізація умови використання особистісного підходу передбачає шанобливе ставлення до кожного студента, створення атмосфери, у якій кожен студент може запропонувати альтернативну точку зору або самостійне рішення, вільно аргументувати своє судження, максимально проявляти свої індивідуальні можливості. Розігрування ситуацій передбачало активну позицію кожного студента, осмислення проблеми, прийняття на себе певної ролі, гнучкість дій в умовах, що змінюються. Така організація занять задіює емоційну сферу особистості студента, що сприяє реалізації умови активності студента в процесі формування комунікативних умінь і навичок.

Для реалізації мети підвищення рівня комунікативної компетенції використовувалися такі форми навчання, як індивідуальна робота, робота в парах, групова робота. Методами навчання переважно виступали виконання практичних вправ, бесіда, навчальні дискусії, метод конкретних ситуацій, рольові та ділові ігри.

Спрямування уваги студентів на істотні сторони навчальних завдань, які пропонувались їм виконати, сприяло реалізації умови глибокого осмислення студентами навчального матеріалу, формування знань та практичного застосування навчального матеріалу в нестандартних умовах.

Таким чином, технологія формування комунікативної компетенції є цілеспрямованим поетапним процесом, сукупність умов, методів і засобів якої дозволяє досягти мети підвищення рівня комунікативних знань, умінь і навичок фахівців. 

ЛІТЕРАТУРА

Сисоєва С.О. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання / Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. - К.: Міленіум, 2005. - 520 с.

Столяренко Л.Д. Психология управления: учебное пособие / Л.Д. Столяренко. - Изд. 4-е. - Ростов над.: Феникс, 2007. - 507 с.

Андреева Г.М. Социальная психология. Учебик для высших учебных заведений / Андреева Г.М. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 376 с.

Парыгин Б.Д. Социальная психология: Учеб. пособие / Б.Д. Парыгин - СПб.: СПб.: ГУП, 2003. - 616 с.

Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение / Ю.Н. Ємельянов. - Ленинград: Изд-во Ленинградского университета. 1985. - 168 с.

Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку / И.А. Зимняя. - М.: Рус. яз., 1989. - 219 с.

Жуков Ю.М. Діагностика и развитие компетентности в общении / Ю.М. Жуков, Л.А. Петровская, П.В. Растянников. - М.: 1990. - 104 с.

Куницина В.Н. Межличностное общение. Учебник для вузов / В.Н. Куницина, Н.В. Казаринова, В.М. Погольша. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.

Товажнянский Л.Л. Основы педагогики высшей школы / Л.Л. Товажнянский, А.Г. Романовский, В.В. Бондаренко, А.С. Пономарев, З.А. Черванева. - Харьков: НТУ «ХПИ», 2005. - 600 с.

Михелькевич В.Н. Справочник по педагогическим инновациям / В.Н. Михелькевич, Л.И. Полушкина, В.М. Мегедь.