Андрагогіка повинна, спираючись на акмеологічні резерви дорослого суб'єкта, сприяти повноцінному (оптимальному для нього) способу їх використання, задля самореалізації особистості як професіонала.

Ефективність професійної та особистісної самореалізації, самовдосконалення людини напряму залежить від формування та змін в ціннісній структурі особистості. Оскільки особистісні цінності мають тенденцію змінюватися і замінюватися під дією різних обставин, сформоване ціннісне ставлення до власної професії позбуджує людину до активного особистісно-професійного розвитку, творчого пошуку, процесу формування особистості, зорієнтованої на високі професійні досягнення. Саме в цьому аспекті андрагогіка спирається на знання ще однієї науки - педагогічної аксіології.

Педагогічна аксіологія - галузь педагогічних знань, що досліджує освітні цінності з позиції самоцінності людини та здійснює ціннісні підходи до освіти на основі визнання цінності самої освіти [8: 99].

Змінність особистісних характеристик властива людині протягом усього життя. Б.Г.Ананьєв у своїй праці "Людина як предмет пізнання" неодноразово наголошував, що індивідуальна змінність властивостей людини як особистості визначається взаємодією головних компонентів її статусу, зміною його, а, отже, і тієї ролі в системі соціальних відносин, які вона виконує [1].

Власні пошуки в процесі самовдосконалення і саморозвитку позбуджують дорослу людину до необхідності здобуття додаткової освіти. Форми її можуть бути різні: друга освіта, підвищення кваліфікації чи перекваліфікація, стажування тощо.

Дослідження акмеологічних основ професіоналізму дозволяє виявити ті чинники, що впливають на підвищення його якості, рівня, а це, в свою чергу, дозволяє дорослій людині визначитися з конкретними освітніми умовами його забезпечення, що, власне, є предметом андрагогіки.

Вивчення аксіологічних основ професіоналізму сприяє розумінню дорослим суб'єктом значущості власної професії, спонукає його до пошуку шляхів власного професійного вдосконалення, підвищення майстерності.

Освіта дорослих в наш час виступає як одна з найбільш актуальних теоретичних та практичних проблем, вирішення яких дозволить розв'язати ряд протиріч, що стосуються, насамперед, конкретної особистості та суспільства і держави, загалом.

Перший ряд протиріч, пов 'язаний з особистістю (внутрішньо опосередкований) і їх вирішення надасть дорослому суб'єкту досвід свободи рішення, впевненість у власних можливостях, самостійність, зрілість, професійну якість. Це протиріччя між існуючим станом, якістю, рівнем розвитку особистості, її освіти та співвідношення з соціальними умовами, потребами, ідеалами. Це протиріччя між здібностями особистості, її індивідуальністю, унікальністю, особливостями професійного й особистісного розвитку та конкретними потребами і вимогами суспільства та держави до неї. Це протиріччя між потенціями дорослого суб'єкта та станом їх реалізації, мірою самореалізації. Це протиріччя між бажаннями й зусиллями особистості та їх результатами.

Другий ряд протиріч, пов 'язаний з потребами суспільного розвитку і зовнішньо опосередковано впливає на динаміку особистості дорослого суб'єкта. Це протиріччя між потребою ринку праці у високо професійних фахівцях, які мають освіту не тільки в одній, але й здебільше в декількох споріднених галузях та обмеженою їх кількістю. Це протиріччя між потребою в мобільних професійних кадрах з певним професійним досвідом, позицією та відсутністю їх і деякою інфантильністю у молодих фахівців.

Віковий ценз придбання освіти сьогодні втратив свої загально усталені межі. Це сталося за деяких причин.

По-перше, на думку М.Махліна [7], школа працює на перспективу і результати її роботи відчутні не відразу, а освіта дорослих дає ефект майже адекватно часу навчання.

По-друге, професійний вибір молоді майже завжди зроблений не свідомо, а інколи - й помилково. Придбання освіти зрілим за віком учнем робиться свідомо, цілеспрямовано за професійними інтересами, має життєво необхідний вибір та носить високо мотивований

характер.

В-третіх, освіта, яка обирається дорослим суб'єктом має завжди виважений характер, орієнтується не тільки на перспективу "учня", але й враховує соціальне замовлення суспільства в певних знаннях.

В-четвертих, освіта дорослих виступає потужним чинником розвитку освіти, взагалі, її здатності до оновлення, зокрема (П.Лангран) [9:510].

По-п 'яте, зараз, в умовах динамічного розвитку суспільства, конкуренції, як ніколи, державі потрібні професіонали вищого ґатунку: мобільні, легко пристосовані до швидкоплинних змін на ринку праці.

В-шостих, скорочення сфери застосування некваліфікованої та малокваліфікованої праці, зумовлюють потребу у підвищенні професійної кваліфікації і перепідготовці фахівців.

В - сьомих, перехід України до постіндустріального, інформаційного суспільства, поступове входження в процес євро- та світової інтеграції робить обов'язковою вимогу володіння фахівцем усною та "технічною" англійською мовою, навичками користувача комп' ютера, мережі Інтернет, тощо.

Сьогодні перед вітчизняною андрагогікою стоїть ряд конкретних задач, що ґрунтуються на положеннях Конституції України, Націона-льної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, Законах України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про вищу освіту", Концепції розвитку післядипломної освіти, Положенні про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), державних стандартах освіти, Положенні про післядипломну освіту, нормативно-правових актах чинного законодавства України з питань освіти і науки, а також враховують міжнародний до-свід управлінського та інформаційно-технологічного забезпечення окремих напрямів професійної діяльності.

Їх вирішення можливе за умов:

забезпечення державних гарантій реалізації принципу рівних можливостей у сфері освіти;

створення умов для підвищення якості освіти дорослих;

формування економічного механізму ефективного використання ресурсів системи освіти, продукування інвестиційної привабливості освіти дорослих;

забезпечення системи вищої освіти (особливо післядипломної) висококваліфікованими кадрами і суттєве підвищення рівня її науково-методичної та технологічної підтримки;

підвищення соціального статусу основних суб'єктів освітнього процесу і державної підтримки освітніх закладів різного типу, що забезпечують освіту дорослих.

Головним засобом отримання бажаного і необхідного рівня освіченості дорослої людини є післядипломна освіта, що включає:

перепідготовку - отримання іншої спеціальності