УДК 378.022 

Борисенко Л.Л.

ОПТИМАЛЬНЕ СПІВВІДНОШЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТА ТРАДИЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПСИХОЛОГО- ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ

У статті розглядаються основні ознаки інноваційних та традиційних технологій навчання, їх оптимальне співвідношення у процесі психолого- педагогічної підготовки майбутніх викладачів економіки в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Ключові слова: педагогіка вищої школи, технології навчання.

В статье рассматриваются основные признаки инновационных и традиционных технологий обучения, их оптимальное соотношение в процессе психолого-педагогической подготовки будущих преподавателей економики в Киевском национальном экономическом университете имени Вадима Гетьмана.

Ключевые слова: педагогика высшей школы, технологии обучения.

In the article is exposet the essence of innovative and traditional technologies of studies, their optimal correlation in the process of the psychological-pedagogical preparation of economy teachers at Kiev National Economic University named after V. Getman.

Key words: pedagogics of the higher educational establishment, educational technologies. Актуальність проблеми полягає в тому, що в сучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого- педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання. Входження національної системи освіти до спільного європейського простору висуває вимогу вищим навчальним закладам: вдосконалення змісту та структури, форм і методів підготовки майбутніх фахівців; впровадження інноваційних технологій навчання, - з метою підвищення ефективності та якості навчання студентів, забезпечення об'єктивного та прозорого контролю знань і компетентності випускників [3].

У документах ЮНЕСКО технологія навчання розглядається як системний метод створення, застосування й визначення всього процесу викладання і засвоєння знань із врахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, завданням якого є оптимізація форм освіти [5]. Існує розгалужена класифікація технологій навчання, яка включає в себе технічні, економічні, соціальні, інформаційні, педагогічні технології. Ефективність останніх розширює можливості використання усіх інших технологій навчання, причому, в оптимальному співвідношенні інноваційних та традиційних технологій навчання.

Сучасний етап розвитку людства характеризується переходом до інформаційного суспільства, у якому постійно зростають обсяги інформації для засвоєння. Це стосується також і навчального процесу у ВНЗ, де відбувається значне збільшення обсягів навчального матеріалу, який необхідно засвоїти у процесі навчання. Ці обставини призводять до погіршення функціональних станів студентів та формування в них нераціональних стилів учіння. Розв'язати цю проблему, хоча б частково, можна за допомогою використання, поряд з традиційними, інноваційними технологіями навчання.

Метою даної статі є розкриття сутності понять «інноваційні технології навчання», «традиційні технології навчання», їх оптимальне використання у процесі психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів економіки в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних та традиційних технологій навчання, необхідно уточнити ключові поняття: «технологія навчання», «педагогічна технологія», «інновація», «інноваційне навчання», «традиційне навчання».

Як вказує В.А. Козаков, «технологія навчання - це реалізація детально описаного сполучення способів, засобів, методів, комунікації, відповідних висхідних умінь, навичок, знань, суб'єктів навчання, необхідних для забезпечення відтворюва- льності результатів їх дій у вигляді бажаних змін у поведінці студентів (учнів, слухачів), адекватно визначеним точним (операціоналізованим) цілям спільної діяльності навчання» [9, с. 36]. С.О. Си- соєва вважає, що «технологія навчання - поняття близьке, але не тотожне педагогічній технології, оскільки воно відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) у межах певного предмета, теми, питання і в межах обраної технології» [11, с. 8].

В.П. Безпалько підкреслює, що «педагогічна технологія - це сукупність засобів та методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, що дозволяють успішно реалізовувати завдання освіти» [2, с. 28].

За М.В. Кларіним педагогічна технологія - «системна сукупність та порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних засобів, що використовуються для досягнення освітньої мети» [8, с. 48].

І.М. Дичківська визначає, що «педагогічна технологія - це модель спільної педагогічної діяльності, продумана в усіх деталях з проектування, організації та проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для студента і викладача» [6, 23].

Визначення вчених понять «педагогічна технологія» і «технологія навчання» вказують на те, що в навчальному процесі ВНЗ вони тісно переплітаються, що будь-яка технологія навчання реалізується в межах конкретної педагогічної технології, використовуючи розмаїття методів і способів навчання: традиційних, інноваційних, репродуктивних, інтерактивних.

Щоб розкрити сутність інноваційних технологій навчання, необхідно звернутися до витоку терміна «інновація».

Слово «інновація» має латинське походження і в перекладі означає: оновлення, зміни, введення нового. У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу.

Дослідники проблем педагогічних інновацій (В.І. Загвязинський, М.В. Кларін, І.М. Дичків- ська, М.В. Артюшина) намагаються співвіднести поняття нового в педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове [1; 6; 7; 8].

Так, В.І. Загвязинський вважає, що нове в педагогіці - це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які в таких поєднаннях ще не висувались або ще не використовувались, а й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивний початок, що дає змогу в ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання та освіти [7].

У науково-педагогічних дослідженнях існують різні погляди щодо інновацій у педагогіці. Одні вчені вважають інновації комплексним процесом створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень [10]. Інші стверджують, що інновації не