включає послідовне досягнення чотирьох рівнів: відтворення, розуміння, використання й створення. Формування вмінь, що репрезентують всі ці рівні засвоєння (репродуктивний, реконструктивний, творчий) забезпечується на лекціях, практичних та індивідуально-консультативних заняттях і в ході самостійної роботи студентів шляхом опанування двох самостійних блоків: теоретичного і практичного.
теоретичний блок має забезпечити опанування та засвоєння понятійно-термінологічного апарату психології і педагогіки (репродуктивний рівень);
практичний блок має сформувати вміння та навички застосовувати методи психології та педагогіки для вивчення психічних явищ, діагностики психічних властивостей, аналізу як власної особистості так і особистості інших людей, оптимізації взаємодії в діаді, малій групі, колективі тощо (реконструктивний рівень); вдосконалення процесу самоуправління власною діяльністю (творчий рівень).
В основу реалізації поставлених цілей покладена індивідуально-кооперативна технологія навчання, яка гармонійно поєднує індивідуальне навчання (активна, конструктивна і результативна самостійна діяльність учіння студента) та кооперативне навчання (активна діяльність студента в малих групах на практичних заняттях, що створюються для розв'язання ситуацій і вимагає застосування таких активних методів-способів, як «малі групи», «мозковий штурм», дискусія, сюжетно-рольові ігри, симуляції, парна робота, презентації тощо).
Дуже важливим є спільна робота студентів у «малих групах». Ця методика пропонує зміну традиційної ситуації на семінарських заняттях. Роль викладача змінюється з традиційної на посередницьку. Головним стає колективне знання групи, допомога в з'ясуванні окремих питань, обговорення підготовлених повідомлень, доповідей, рефератів. Розмір такої групи залежить від кількості студентів в академічній групі, доступності джерел і змісту завдання. Як правило, це 4-5 студентів. Робота в «малих групах» сприяє залученню всіх студентів до роботи, але з урахуванням рівня їх знань та можливостей або «рівня актуального розвитку (РАР)» за Л.С. Виготським (визначається тим, що учень уміє робити виключно самостійно) [4, с. 344]. При цьому здійснюється диференційний підхід до визначення завдань. Крім того, цей метод передбачає роботу в «зоні найближчого розвитку» (ЗНР) всіх учасників. ЗНР - це відстань між РАР і рівнем можливого розвитку, який визначається за допомогою більш складних задач, які вирішуються у співробітництві з одногрупниками або під керівництвом вчителя [4; 9]. Крім того, робота студентів в «малих групах» має можливість:
заохочувати студентів до діалогу;
залучати до обговорення проблем без будь-яких обмежень;
ставити проблеми, які викликають загальний інтерес;
шукати згоди в суперечливих ситуаціях;
обмінюватися думками, порівнювати протилежні позиції.
Внаслідок роботи студентів у «малих групах» рівні здобутих знань переходять зі зони найближчого розвитку (коли учасники спільно вирішують задачі) в рівень їх актуального розвитку (учасники вирішують задачі самостійно). Крім того, досвід студентів збагачується вміннями:
брати на себе відповідальність за спільну та індивідуальну діяльність;
відстоювати свою позицію;
співпрацювати, обмінюватися інформацією;
виконувати різні ролі та брати на себе відповідальність (роль лідера, автора, репортера, спостерігача).
Завдання викладача при груповій роботі:
правильно сформулювати завдання та забезпечити взаємодію груп;
підготувати цікавий заохочувальний матеріал;*
бути партнером, вносити корективи, направляти роботу груп.
Саме тому переважну більшість навчальних годин із дисципліни займає робота на практичних заняттях, самостійна та індивідуально-консультативна робота студентів. Частка лекцій на денній формі навчання займає приблизно 1/5 від загального обсягу годин.
Навчання, контроль і оцінювання знань студентів проводиться за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП), яка надає можливість персоналізувати навчання; забезпечувати індивідуальний темп навчання в залежності від знань, умінь і можливостей студентів; здійснювати постійний контроль досягнення поставлених цілей; застосовувати єдині критерії оцінки знань і навичок студентів; враховувати рівні раніше засвоєних знань; орієнтувати процес навчання на майбутню професійну діяльність викладача економічних дисциплін; розвивати вміння використовувати теоретичний матеріал на практиці; максимально активізувати навчально- пізнавальну діяльність та забезпечувати формування особистості студента, здатної до інноваційної діяльності.
Отже, впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання в оптимальному поєднанні їх з традиційними надає можливість студентам здобувати і засвоювати нові знання на основі самостійного пошуку, аналізу наукових досліджень минулого і сучасності; знаходити нові ідеї та використовувати можливості їх оптимальної реалізації; вдосконалювати способи навчально-пізнавальної діяльності. Напрямками подальшого дослідження можуть бути: розробка оновлених критеріїв якості традиційних методів та форм навчання; забезпечення психо- лого-педагогічних умов впровадження інноваційних технологій навчання в процесі психолого- педагогічної підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах.
ЛІТЕРАТУРА
Артюшина М.В. Психолого-педагогічні аспекти інноваційного навчання студентів // Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій: Зб. матеріалів наук.-метод. конф. 5-8 лютого 2008 р. - У 2 т. - Т. 2. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 24-26.
Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. - М.: Педагогика, 1989. - 192 с.
Болонський процес у фактах і докуметах / За ред. Ніколаєнка С.М. - К.: Вид-во Дельта, 2007. - 53 с.
Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: Педагогика-Пресс, 1996. - 538 с.
Вища освіта України і Болонський процес / За ред. В.Г. Кремня. Авт. кол.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.: Навчальна книга. - Тернопіль: Богдан, 2004. - 382 с.
Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навч. посібник. - Рівне: РДГУ, 2001. - 233 с.
Загвязинский В.И. Теория обучения: Современная интерпретация: Учеб.пос. - М.: Изд. центр «Академия», 2001. - 192 с.
Кларин М.В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. - М.: Наука, 1997. - 223 с.
Козаков В.А. Дзвінчук Д.І. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах: Монографія. - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. - 140 с.
Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учебное пособие для студ.