Процеси, що відбуваються в освітньому просторі України, уможливили ситуацію, за якої викладачеві надається право і можливість самостійно обирати модель побудови курсів навчання будь-якого академічного предмета, у тому числі й іноземної мови, вибирати підручники, навчальні посібники та інші засоби навчання. За таких умов викладач справді відчуває себе рівноправним господарем в організації навчального процесу, оскільки, покладаючись на власний професійний досвід і враховуючи об'єктивні та суб'єктивні чинники цього процесу, він сам забезпечує себе всім необхідним, що, як йому уявляється, сприятиме його ефективній діяльності та успішній реалізації поставлених мети і завдань. Саме викладач у нових умовах має адекватно визначитись у розмаїтті методичних концепцій, існуючих підручників та посібників, і обрати ті, що найповніше відповідають сучасним освітнім реаліям і умовам, у яких здійснюється навчання іноземної мови в даному вищому навчальному закладі. Він також має враховувати основні потреби сучасного етапу соціально-історичного розвитку держави і регіону у фахівцях, які досконало володіли б іноземною мовою, і їхній рівень соціокультурних знань про країну, мова якої вивчається, дав би їм можливість почуватися комфортно в тій країні, яку потрібно було б відвідати з певною метою.

З огляду на це в нашому дослідженні проблема сучасного підручника іноземної мови для навчання студентів нефілологічних спеціальностей як засобу навчання мови розглядається з урахуванням можливостей створення умов для міжкультурного спілкування.

Статус іноземної мови як важливого засобу міжкультурного спілкування забезпечується комунікативно орієнтованим підходом до її вивчення. У цьому контексті слід зазначити, що навчання мови - це процес систематичного і послідовного передавання викладачем знань, формування вмінь і навичок у сфері іноземних мов, процес активного й усвідомленого засвоєння їх студентами, процес утворення та закріплення у студентів таких якостей, як:

стійке позитивне ставлення до вивчення іноземної мови;

толерантність по відношенню до представників чужої мови та культури;

віру у власні сили і здатність опанувати іноземну мову.

Процес навчання є двобічним, він об'єднує діяльність викладача і студентів, спрямовану на вивчення мови, і залежить не тільки від принципів, які покладено в основу навчання, методів, які забезпечують ефективність навчального процесу, але й засобів, які залучаються для організації навчання.

У методиці навчання іноземних мов до засобів навчання висуваються конкретні вимоги. Такі засоби повинні:

а) виступати в матеріальній формі та виконувати свою основну функцію, а саме - бути таким засобом праці, який забезпечує реалізацію спільної діяльності викладача і студента в процесі навчання іноземної мови;

б) бути орієнтованими на цілі навчання, тобто сприяти досягненню поставлених цілей;

в) бути інструментами реалізації методів і прийомів, які застосовуються у навчальному процесі, і забезпечувати управління діяльністю викладача і діяльністю студента;

г) відповідати сучасним досягненням методики навчання іноземних мов і забезпечувати реалізацію новітніх технологій навчання іноземної мови.

Згідно з такими критеріями як значущість, призначення та застосування технічної апаратури засоби навчання іноземної мови розподіляються на основні та допоміжні; для викладача і для студента; технічні та нетехнічні.

Одним з основних навчальних засобів у спільній діяльності викладача і студентів, спрямованій на вивчення мови та формування навичок міжкультурного спілкування, є сучасний підручник або посібник.

Питанням створення сучасних підручників іноземних мов для навчальних закладів присвятили свої дослідження вітчизняні вчені- методисти: В.М. Плахотник, Р.Ю. Мартинова (Інститут педагогіки АПН України), Н.К. Скля- ренко, Л.П. Смєлякова (Київський національний лінгвістичний університет), Л.В. Біркун, П.О. Бех (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), вчителі-практики О.Д. Карп'юк, І.Ф. Горець, І.Г. Щупак та ін. Теоретичні засади створення сучасного електронного підручника досліджує В.Г. Редько, автор шкільних підручників з іспанської мови. С.Ю. Ніколаєва, Л.А. Сажко, Н.О. Бражник, С.В. Гапонова обгрунтували вимоги до підручника іноземної мови для студентів філологічних факультетів. О.Б. Тарно-польський, С.П. Кожушко та ін. розробили концепцію навчання англійської мови студентів технічних спеціальностей та написали досить вдалий підручник для студентів, які вчаться бізнесу. Засади створення підручників іноземної мови для студентів нефілологічних спеціальностей (політологів, екологів, юристів, економістів) розроблені та висвітлені в науковій літературі лише частково. Маючи досвід у створенні двох навчальних посібників: English- Speaking Countries in Close-up (Миколаїв, 2003) та Social and Cultural Aspects of Intrenational Management (Миколаїв, 2007), ми звернулись до цієї проблеми як невід'ємної складової

дидактичного забезпечення процесу оволодіння іншомовним спілкуванням.

Кожен підручник грунтується на засадах певної методичної концепції, а відтак основні її положення мають адекватно відображатись у змісті діяльності як викладача, так і студентів. Особливістю занять з іноземної мови є їх соціокультурна спрямованість та

комбінаторність. У їхньому змісті комбінуються різноманітні види навчальної роботи з метою засвоєння мови (фонетики, лексики, граматики), і оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності (аудію-ванням, говорінням, читанням, письмом). На комбінованому занятті комплексно реалізується мета навчання іноземної мови як засобу комунікації. Це означає, що, як правило, на кожному занятті відповідно до змісту підручника проводиться робота з формування знань (лінгвістичних, країнознавчих,

соціолінгвістичних), навичок та вмінь з різних видів мовленнєвої діяльності.

Роботу з підручником слід розглядати як один з методів організації навчальної діяльності студентів, і від того, як вона буде спланована і як проводитиметься, залежить її успіх. Проте, як свідчить практика, лише