Під час педагогічного проектування засобів управління навчально-пізнавальною діяльністю старшокласників спиралися на такі внутрішні закономірності процесу навчання:

підпорядкування результатів навчання способам управління педагогічним процесом та їх залежність від активності самого учня;

задачна структура подання матеріалу, коли при успішному розв'язанні однієї навчальної задачі й постановці наступних учень поступово набуває власних вмінь та навичок.

Комплекс дидактичних засобів складався із робочого зошита із друкованою основою, зошита для практичних робіт, матеріалів для контрольних робіт, листів успішності учнів, матеріалів для кодоскопу (комплект листів) [4]. В основу розробки комплексу покладено такі дидактичні принципи особистісно орієнтованого навчання: гуманізм, що виражається у всебічній підтримці дитини у навчальному процесі; системність як основа для розвитку мислення учнів; науковість, активність та самостійність як підґрунтя для творчих пошуків та активної позиції учня у процесі навчання; взаємозв'язок теорії та практики.

Основна ідея спроектованого комплексу засобів управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів - підвищення якості та ефективності навчального процесу завдяки організації допомоги кожній дитині в опануванні навчального матеріалу, щоб навчання розкривало більше особистісних можливостей дитини та зменшувало зовнішній тиск базового матеріалу й давало можливість отримати гарантований результат навчання. Для цього, згідно з основним принципом навчання - системністю, матеріал подається блоками з використанням допомоги та мотиваційної підтримки.

Важливим кроком на шляху впровадження особистісно зорієнтованого підходу до процесу навчання є введення в загальноосвітніх закладах нової дванадцятибальної системи оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Ця система забезпечує перехід від урахування недоліків у знаннях та вміннях учнів як основного критерію оцінювання до відзначення досягнень кожної дитини як сходинок в її самовизначенні та розвитку. Враховуючи дане нововведення, завдання у зошитах з друкованою основою розраховані на чотири рівні засвоєння знань за 12-бальною системою оцінювання.

Показником розвитку рівня розумової діяльності учня є вміння здійснювати рефлексію своєї навчально-пізнавальної діяльності. Розвиток цього вміння забезпечує робота над окремим блоком робочого зошита - блоком довіри (БД), в якому учні можуть з'ясувати проблеми, які виникають у процесі навчання, відверто поспілкуватися із учителем з приводу їх вирішення, а також робота із листами успішності учнів.

Психологи дійшли висновку, що "серед усіх мотивів навчання у старшому шкільному віці набувають найбільшого значення мотиви самоствердження та саморозвитку" [5]. Видатний психолог та соціолог І.С. Кон, аналізуючи особливості формування особистості старшокласника, зазначив, що "...розумовий розвиток старшокласника полягає не стільки в накопиченні умінь і зміні окремих властивостей інтелекту, скільки у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності" [2, с. 50].

Також автор вважає однією з ознак цього вікового періоду - перехід від системи зовнішнього управління до системи самоуправління. Однак вищезазначені зміни дуже залежать від соціальних та культурних умов, в яких знаходиться особистість. Враховуючи це, використання комплексу засобів забезпечує дотримання варіативності навчання як запоруки реалізації принципу індивідуального підходу у процесі навчання.

Важливим засобом, що дозволяє вчителю проводити урок у більш високому темпі та підвищувати продуктивність роботи учнів, є комплект листів для кодоскопу. Залежно від дидактичної мети, їх можна поділити на групи:

інформаційні таблиці та схеми, що використовують на уроках-лекціях або під час пояснення нового матеріалу на комбінованих уроках;

завдання, спрямовані на розвиток критичного мислення учнів, які учитель може використовувати на різних етапах уроку: для перевірки нового матеріалу, домашнього завдання, закріплення знань тощо;

завдання для узагальнення і систематизації знань, що є доцільними на уроках-семінарах та залікових уроках;

мотиваційні завдання, які можна використовувати для підвищення пізнавального інтересу учнів і вироблення стійких внутрішніх мотивів навчання.

Під час планування та проведення експериментального дослідження розробленого комплексу засобів управління навчально- пізнавальною діяльністю старшокласників враховано такі умови:

усі класи працювали за однаковими підр учниками, програмами й тематичними планами;

на початковому етапі експерименту учні як експериментального, так і контрольного класів мали приблизно однаковий загальний рівень пізнавальної активності, що вимірялася показниками пізнавального інтересу та мотивації

Висновки: більшість старшокласників є зовнішньомотивованими, тобто в навчанні вони не зорієнтовані на його процес, а їх приваблює або результат (у вигляді оцінки), або схвалення вчителя чи друзів у класі. У класах також є учні (10%), котрі зовсім дезадаптовані до навчання, отже, можна стверджувати, що на початок формуючого експерименту рівень внутрішньої, про-

Аналіз таблиці свідчить, що класи Е2 та К2 є майже ідентичними за спрямованістю їхніх інтересів, а саме - в мотиваційній сфері учнів переважають зовнішні мотиви до навчання,

навчання.

Для отримання інформації про хід і результати експерименту проводились: 1) спостереження за роботою учнів на уроках; 2) контрольні роботи; 3) анкетування учнів; 4) бесіди з учнями та вчителями. Для проведення кількісного аналізу результатів користувалися методами математичної статистики.

З аналізу анкет, розроблених для дослідження навчально-пізнавальних інтересів учнів (початковий зріз), можна зробити такі висновки:

1. У 10-Б класі (К2) серед цікавих, потрібних у майбутньому житті предметів хімію обрали 27,6%, а непотрібною - 74%; як необов'язковий предмет