УДК 37.013.75

Резнік С.М., Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"

Експериментальне дослідження рівня розвитку управлінських умінь майбутніх інженерів

У статті аналізується рівень розвитку управлінських умінь у майбутніх інженерів в умовах традиційної системи освіти. За результатами експерименту зроблений висновок, що управлінська підготовка студентів є незадовільною, визначаються педагогічні завдання, вирішення яких сприяє підвищенню рівня управлінських умінь майбутніх інженерів.

In article the level of development of administrative skills at the future engineers in conditions of a traditional education system is analyzed. Results of experiment have allowed to draw a conclusion, that administrative preparation of engineers is unsatisfactory, and also to determine pedagogical problems which decision will promote increase of a level of administrative skills of the future engineers. Загальною проблемою у нашій країні виступає поліпшення стану професійної освіти. Її актуальність пов'язана з визначенням перспектив і можливих напрямків соціально- економічного розвитку України. Глобалізація та інформатизація сучасного суспільства, процеси європейської і світової інтеграції визначають зміни і у сфері педагогіки. Нагальною є проблема визначення вимог до рівня професійної компетентності випускників. Здійснюються спроби створення моделей сучасного фахівця, обґрунтовується необхідність включення до її складу того чи іншого нового знання, нового напрямку дослідження.

Аналіз стану досліджень і публікацій дозволяє дійти висновку про значну увагу до розвитку тих чи інших професійно важливих якостей майбутніх фахівців, удосконалення процесу формування знань, умінь і навичок, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності. Особливо багато робіт, у яких розглядається педагогічна підготовка. Наприклад, проблемою формування організаторських умінь майбутніх учителів займалися такі дослідники, як Л.Т. Тюптя, Р.М. Теплякова, Л.В. Кондрашова, О.П. Лутошкіна, В.Ю. Озіра та інші.

В той же час недостатня увага приділяється цим проблемам стосовно технічної освіти, зокрема дослідженню управлінської підготовки майбутніх інженерів і необхідності її удосконалення. Одному з напрямків вирішення завдань удосконалення управлінської підготовки інженерів, пов'язаному з розвитком лідерських якостей і формуванням гуманітарно-технічної еліти, присвячені дослідження Л.Л. Товажнянського, І.Ф. Проконенко, О.Г. Романовського. Останній, зокрема, відзначає, що "у процесі фахового навчання інженера питанням його управлінської підготовки не приділяється належної уваги. Вважається, що відповідними знаннями й навичками він зможе оволодіти самостійно, безпосередньо у процесі виробничої діяльності, свого професійного, службового і посадового зростання" [1, c. 16].

Однак за межами досліджень залишаються питання аналізу готовності майбутніх інженерів до виконання ними управлінських функцій в рамках своїх професійних обов'язків та відповідні шляхи і засоби її формування.

Метою даної статті і є визначення рівня розвитку управлінських умінь у майбутніх інженерів у процесі їхнього навчання у вузі. Основний зміст статті полягає в описі та інтерпретації результатів педагогічного експерименту, присвяченого сформованості цих умінь.

Актуальність проблеми підвищення якості управлінської підготовки сучасних інженерів визначається двома факторами. По-перше, структура професійної діяльності сучасного інженера містить у собі виконання конструкторських, технологічних та управлінських функцій. По-друге, характерна особливість вітчизняної системи управління полягає у тому, що переважну більшість керівників складають люди з базовою інженерною освітою [2].

Управлінська підготовка інженера - це обов'язково повинен бути процес практичний, тобто пов'язаний з формуванням відповідних умінь. Управлінська компетентність інженерів визначається в першу чергу в процесі практичної діяльності. Подібно до того, як не можна тільки теоретично навчити професії актора, лікаря або педагога, так і майбутнього фахівця не можна навчити бути керівником, просто повідомляючи студентам комплекс нехай навіть найсучасніших, управлінських теорій і технологій. Освоєння сутності управлінської діяльності можливе тільки у процесі здійснення практичних дій, спрямованих, наприклад, на досягнення тих чи інших цілей, запропонованих

у проблемній навчальній ситуації.

Критерієм ефективності управлінської підготовки є також практична діяльність, іншими словами - уміння розв'язувати різні практичні проблеми, уміння переносити теоретичні знання у практику. О.П. Кондратюк відзначає, що "критерієм перевірки істинності засвоєння теоретичних знань, володіння ними є практика... Отут спостерігається зворотний перехід - від абстрактного до конкретного, від загального до одиничного. Цей перехід відбувається в процесі виконання завдань практичного (прикладного) характеру, починаючи від елементарних завдань, необхідних для закріплення знань, і закінчуючи творчими. Крім знання теорії, фахівцеві потрібно володіти навчальними і професійно- практичними уміннями і навичками" [3, с. 86].

У процесі теоретичного аналізу й опитування керівників автором статті були виділені окремі компоненти моделі управлінських умінь і критерії їхньої сформованості у студентів. Для визначення необхідності удосконалення управлінської підготовки інженерів необхідно було також перевірити рівень управлінських умінь, який був сформований у студентів у традиційних умовах навчального процесу.

В педагогічному експерименті взяли участь 86 студентів п'ятого курсу енергомашинобудівного факультету Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Вибір даної категорії для експерименту обумовлювався тим, що студенти на цей час закінчують своє навчання у вузі, і в такий спосіб можна було встановити, яким чином існуюча система інженерної освіти сприяє розвитку управлінських умінь як важливої складової структури умінь, необхідних фахівцеві в недалекій професійній діяльності.

З метою виявлення рівня сформованості управлінських умінь нами був використаний метод групових експертних оцінок, що полягає в діагностиці тих чи інших сторін діяльності компетентними особами (експертами).

Відповідно до моделі управлінських умінь були виділені різні рівні сформованості управлінських умінь. Отримані характеристики були класифіковані за чотирма рівнями і зведені у таблицю (табл. 1).

Для експертної оцінки розвитку Необхідно відзначити, що організаторські уміння, які визначались у проведеному експерименті як найбільш