При загальному низькому рівні розвитку уміння знаходити оптимальні способи вирішення проблем у різних практичних ситуаціях у багатьох студентів виявляються авторитарність при виборі і прийнятті рішень, нездатність до гнучкості мислення і коректування своєї поведінки, якщо цього вимагають особливості взаємин з іншими людьми.

Біля третини всіх студентів у той чи інший момент були схильні нав'язувати винятково свою точку зору, свою лінію поведінки. Це відбивалося й у висловленнях студентів: "ви повинні беззаперечно виконувати те, що я вимагаю", "тих, хто не справляється зі своїми обов'язками, потрібно відразу понизити у посаді", "головне: керівник - Я, підлеглі - ВОНИ", "свою діяльність як керівника я б почав з того, що звільнив би увесь персонал і найняв би людей, які будуть мені до вподоби", "я буду САМ обирати найкращий варіант; а якщо комусь він не буде подобатись, я їх звільню" і т. ін.

Проведений аналіз дозволив виявити нерівномірність розвитку у студентів окремих складових управлінських умінь. Особливо важко давалися завдання, в яких потрібно було мотивувати підлеглих, висловлювати критичні зауваження, коректувати їх діяльність, а також змінювати свій стиль поведінки відповідно до вимог ситуації. Набагато краще розвинені уміння аналізувати проблему, висувати оригінальні ідеї її вирішення, висловлювати свою точку зору й обґрунтовувати та аргументувати її.

У структурі комунікаційних умінь найбільші складності викликають публічні виступи. Навіть досить сильні студенти, які легко і грамотно висловлюють свою думку "з місця", вийшовши перед аудиторією своєї ж студентської групи, досить сильно змінюють свою поведінку. Має місце розгубленість, нервозність, мова стає монотонною, млявою, неемоційною, іноді занадто тихою, без необхідних для смислового навантаження пауз, наголосів тощо. Практично не розвинені також такі важливі уміння, як уміння "уловлювати" від аудиторії сигнали зворотного зв'язку: яка реакція слухачів на їх повідомлення, як сприймається інформація, чи виникло розуміння суті викладеного, чи залишилась якась основна думка у свідомості слухачів після закінчення виступу.

Студенти часто не вміють "стати на місце" слухачів, враховувати їх настрій, точку зору, особливості сприйняття, рівень інформованості і відповідним чином коректувати свій виступ. Часто доповіді, які роблять студенти, перетворюються у формальність, вони не зачіпають ні думок, ні почуттів аудиторії і, природно, не викликають бажання задавати питання, обговорювати проблему.

Необхідно відзначити також той факт, що у більшості студентів спостерігається розуміння значимості комунікативних умінь і для професійної діяльності, і для повсякденного життя, стійка потреба у вираженні своєї точки зору, свого бачення того чи іншого питання, своїх ідей. Однак у деяких випадках можна було спостерігати труднощі в оформленні своїх висловлювань, труднощі в тому, щоб підібрати потрібні вербальні засоби для аргументації своєї точки зору.

Для ілюстрації можна навести такі не зовсім коректні висловлювання студентів: "мотивація співробітників повинна бути матеріальною, кар'єрною, необхідно підвищувати комфортність до роботи", "гарний стимулятор - премія", "я обрала стиль передачі досвіду від одного кадру до іншого", "якби підлеглі приносили багато ідей", "створення психологічної погоди в колективі".

У той же час значна кількість сучасних керівників і фахівців у сфері менеджменту відзначають, що до 70-80% робочого часу керівника витрачається на різні види спілкування [4]. Так, наприклад, Іван Е. Рудольф, віце-президент компанії "Саутен Вілиць Медіа", вважає, що спілкування є найпершою функцією керівника і що керівник може стати ефективним в управлінському спілкуванні тільки після ретельної підготовки. Він відзначає, що "керівники витрачають принаймні 75% робочого часу на спілкування з працівниками" [5, с. 4-84].

В цілому можна констатувати, що в умовах традиційної системи навчання сформованість у студентів управлінських умінь виявляється недостатньою для ефективної практичної діяльності у майбутньому. Це пояснюється тим, що в навчальному процесі не приділяється належного значення формуванню управлінських умінь у майбутніх інженерів, оскільки у вищому технічному навчальному закладі основна увага с к о н ц е н т р о в а н а н а в и в ч е н н і вузькоспеціалізованих і загальноінженерних дисциплін. У процесі навчання у вузі переважають такі форми і методи, які орієнтуються на виконавську, пасивну позицію студентів, а отже, не розвивають управлінські якості майбутніх фахівців, не формують у них розуміння значимості управлінських умінь для майбутньої успішної професійної діяльності.

Усунення недоліків традиційної системи навчання, пов' язаних з формуванням управлінських умінь у майбутніх інженерів, передбачає розробку методики, яка б дозволила цілеспрямовано розвивати здатність студентів до ефективної управлінської діяльності. На процес розвитку відповідних умінь негативно позначається також те, що в навчальних планах якщо і виділяється навчальний час на вивчення управлінських дисциплін, то у вкрай недостатньому обсязі. В результаті поверхневі знання чи навіть уривчасті відомості щодо тих чи інших положень управлінської теорії, відсутність розуміння самої суті засвоєного матеріалу і призводить до невміння розв'язувати конкретні практичні ситуації.

Тому при створенні відповідної методики удосконалення управлінської підготовки інженерів необхідно вирішити такі завдання:

забезпечити усвідомлення студентами значимості управлінських знань і умінь для майбутньої професійної діяльності, сформувати бажання підвищувати свою управлінську компетентність;

забезпечити найбільш оптимальну форму засвоєння знань, яка дозволяє студентам вільно орієнтуватися у сутнісних рисах, особливостях, положеннях управлінської теорії;

забезпечити дієвість набутих знань, розуміння студентами можливостей і ефективних способів їх практичного застосування;

створення