УДК 37.036:78

Букач М.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Взаємозв'язок слуху та голосу - основа вокального виховання

Стаття присвячена специфіці взаємодії слуху та голосу у процесі вокального виховання дитини. Розглядаються складові вокального слуху та умови його ефективного розвитку.

This article is about specifics of the interaction of hearing and voice in a process of vocal education of a child. Reviewing constituents of vocal hearing and conditions of its effective development.

Природа обдарувала людину не лише голосом, який є джерелом звуку, але й не менш важливим органом, який спроможний уловлювати різнобарвну гаму звуків, - слухом. Наявність цих двох органів не лише сприяє розширенню можливостей звукоутворення та сприйняття звуків, які оточують людину, але й значно посилює можливості взаємного розвитку, як слуху, так і голосу. Сучасна наука акцентує увагу на те, що розвиток голосу і слуху відбувається в процесі їх впливу один на одного. Вчені небезпідставно висловлюють думку, що коли б у нас був відсутній орган слуху, то ми не володіли б і голосом у звичному для нас вигляді, тобто не мали змоги розмовляти й співати. Такий висновок підтверджують висновки лікарів, які працюють з глухонімими, - багато у кого з цих людей голосовий апарат повністю здоровий, а причина німоти полягає у порушенні функціонування органу слуху. Річ у тому, що наш голос може відтворити лише те, що було сприйняте раніше слухом, або те, що виникло у мозку на основі цих слухових вражень. Якщо людина в дитинстві позбавляється слуху, то у неї немає звукових уявлень, і тому їй немає що виразити голосовим апаратом, хоча останній у німій людині може бути повністю здоровий. Отже, німа людина позбавлена мови не тому, що вона не може говорити, а тому, що у неї немає звукових уявлень. Те ж саме відбувається і з музичним слухом. Дитина нічого не може заспівати тому, що у неї не виникають музичні уявлення, які б вона могла б виразити голосовим апаратом. Все це підкреслює важливість розвитку вірних вокальних уявлень з дитинства. "Які вокальні слухові уявлення, отримані протягом розвитку людини, особливо в дитинстві, коли закладаються всі основи уявлення, такий буде в основному і голос при спробі заспівати. Там, де закладанню вірних вокальних уявлень у дітей приділялося достатньо уваги, там спостерігається велика кількість співацьких голосів, високий рівень роз- витку вокального мистецтва" [2, с. 258]. Як бачимо з вищевикладеного, між цими двома органами встановлено умовно-рефлекторні зв'язки, тобто голос у цьому об'єднанні виступає показником розвитку слуху. На підтвердження висловленого пригадується давньосхідна легенда, яка оповідає про те, як одного разу китайський та індійський правителі вирішили з'ясувати, мова якого з цих народів є найдавнішою. Аби розв'язати суперечку, щойно народжену дитину віддали на виховання німій няні, щоб ніхто з дитиною не розмовляв. Було вирішено - на якій мові дитина почне розмовляти, та мова й буде вважатися найдавнішою. Для годування дитини було надано козу. Отже, дитина протягом перших років життя не чула ніяких звуків, крім козячого мекання. Коли через три роки до правителів привели дитину, вони почули замість мови мекання. Отже, цей експеримент не вирішив суперечки.

Неодноразово саме життя доводило, що якщо дитина не буде чути мови, то вона виросте німою. І лише опинившись у мовному середовищі і почавши слухати розмову, вона набуває вміння говорити. Сьогодні наукою вже встановлено, що фізіологічною основою розвитку звукової мови людини є образні умовно-рефлекторні зв' язки у корі головного мозку, які набуваються у процесі слухання.

Підтвердженням тісного взаємозв'язку та взаємозалежності слуху та голосу можуть слугувати наукові спостереження, які вказують на те, що люди, які розмовляють різними мовами, по- різному й сприймають одні й ті ж речі, наприклад, "для росіян собака лає гав-гав, для німців вау-вау, а для китайців ванг-ванг. Російські кицьки м'яукають, у німців вони відтворюють звук, схожий з "міау", а у мешканців острова Тайвань - "ніаго-ніаго". Для японців миш пищить "цус-чус ", а паровоз свистить зовсім не як скрізь - "го-го ". У такій активній природі слуху знаходить своє яскраве вираження тісний зв'язок між голосовим та слуховим органами, їх взаємовплив один на одного" [3, с. 12-13]. Виходячи із взаємозалежності розвитку слуху та голосу, можна дійти висновку про значний потенціал у розвитку слухової функції у тих народів, які є носіями співучих мов.

Слух і голос мають вирішальне значення у розвитку дитини. А коли так, то виникає запитання: коли потрібно починати виховувати слух? Виявляється, що цей процес слід починати ще до народження, і це довели англійські вчені, які провели дослід із зародками курчат у яйці. "Протягом інкубаційного періоду, від чотирьох до вісімнадцяти днів, вони безперервно приводили у дію маленький апарат, який передавав всередину яйця розмірений стук. І що вони встановили. Курчата, які вилупилися з яйця, дружно збиралися навколо апарата, лише він починав передавати знайомі їм ритмічні звуки. При цьому вони залишалися байдужими до інших ритмів та шумів" [3, с. 9-10].

Всім нам знайома картина, коли пташенята, які щойно вилупилися, кричать, вимагаючи їжі. Але було звернуто увагу на те,