Як свідчать дослідження, й людське дитя ще до свого народження не залишається байдужою до різного роду звуків. До її слуху доходять звуки, які промовляє мати, сміх, спів тощо. Є багато спостережень, зроблених вагітними жінками, коли вони відчували інтенсивні рухи плоду, якщо роздавались гучні звуки. Все це свідчить про те, що ще до народження у дітей випрацьовува- лися певні рефлекси на різні звуки. Адже як можна пояснити ту обставину, що звук биття серця матері заспокійливо діє на немовлят, які швидше набирають ваги і краще розвиваються. І навпаки, відсутність знайомих звуків, материнської мови призводить до суттєвого уповільнення у розвитку дитини. Особливо наочно простежується це явище на розвитку дітей, які залишилися без матері.

Сучасна медицина довела, що вухо зародка людини починає функціонувати на 17-18 тиждень вагітності. Вже у шість місяців зародок активно реагує на мову матері, переміщуючи своє тіло згідно з ритмом мовлення. Отже, мова матері та її емоційний підтекст є для дитини першоосновою у набутті мовних навичок та розвитку чуттєвої сфери дитини, є початковим етапом налагодження взаємодії з навколишнім соціальним середовищем. Одним з прикладів можливостей активного впливу в пренатальний період на розумовий розвиток дитини через використання слухової системи може слугувати факт вступу тринадцятирічного випускника загальноосвітньої школи (Татарстан) на механіко - математичний факультет Казанського університету. На запитання кореспондента "Коли і як мати почала виховувати сина?" мати відповіла: "Коли йому було 4 місяці, я повторювала вголос таблицю множення. Тому у 3 роки я нагадала йому - і він відтворив" [4, с. 42].

Враховуючи інтенсивність розвитку слухової функції у період вагітності, вчені доходять висновку про необхідність більш активного вико- ристовування для розвитку дитини пренатального періоду. Багато молодих батьків шукають відповідь на питання: чому одні малюки слухають музику, засинають під спів колискової, а інші - не реагують чи навіть сприймають негативно музичні твори та колискову? На нашу думку, відповідь на поставлене запитання полягає в тому, що у першому випадку мати ще до народження співала своїй дитині колискові й слухала разом із нею улюблену музику, а отже, слух дитини активно працював, запам'ятовуючи пісні, музичні твори, а разом з цим і емоційні стани матері (задоволення, спокою, піднесення та ін.). Тому після народження, коли звучали знайомі твори (чи то колискові, чи то твори класичної або народної музики), то дитина пригадувала позитивні емоційні стани, які вона відчувала разом із матір'ю, і це діяло на неї заспокійливо. Як результат - ця жінка отримала не лише ще одну можливість заспокоювати та займати дитину, а й додатковий важель, який активізує і стимулює розвиток слуху, мови, емоційної сфери та дихальної системи, що безумовно дає переваги для розвитку цієї дитини і позитивно впливає на стан її здоров' я.

У другому випадку - дитина вперше почула музичний твір, і природно, що коли в неї не було попереднього досвіду емоційного сприйняття музики й підтримки з боку матері, як реагувати на твір, то природно, що це призвело до стану, коли у дитини включився захисний механізм проти зовнішнього збудження. Що від цього нового незрозумілого звучання очікувати? А це у свою чергу призводило до негативної реакції. Отже, в цьому випадку, аби підвести дитину до позитивного сприйняття музичного твору, потрібно набагато більше зусиль та часу. Перше ж знайомство з музичним твором чи колисковою не завжди дають очікуваного результату.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що, ставлячи за мету виховати гармонійно розвинену дитину, ми маємо звернути серйозну увагу на створення освітніх програм для майбутніх матерів. До речі, такі програми вже існують у багатьох країнах. Обов'язковими елементами означених програм є використання спеціально підібраних музичних творів та колискових. А також цілеспрямована мовна діяльність матері, яка дозволяє дитині багаторазово прослуховува- ти мовні вирази, що сприяє у майбутньому більш швидкому і якісному набуттю мовних навичок.

Слух є головним результатом і коректором мовної поведінки і всього голосового апарату, йому перш за все має бути приділено увагу при вихованні голосу. Слух розвивається не одночасно з голосом, а, як ми переконалися, його розвиток йде завжди попереду мовлення. Та, на жаль, на цей аспект недостатньо уваги звертається при розробці вітчизняних освітніх програм. Якщо ми звернемося до навчальних планів дошкільних навчальних закладів, то маємо констатувати, що хоча педагогічною наукою розроблені й передбачені різноманітні види музичної діяльності: спів, ігри з музичним супроводом, виконавство на дитячих музичних інструментах та ін., але, по-перше, викладачі не завжди роблять акцент у своїй роботі на розвиток дитячого слуху, по-друге, не скрізь серйозне ставлення до означених занять з боку батьків та адміністрації навчальних закладів. І як наслідок - низький рівень забезпеченості дитячих садків високопро- фесійними