гармонійний аналіз партитури вокального твору, вслуховування та визначення ролі вокальної партії у контексті звучання супроводу;

приспівування твору у повільному темпі з акцентом на вслуховування місця вокальної партії у звуковій структурі;

послідовне проспівування гармонійних акордів у мелодійному викладі;

підбір гармонійного супроводу до популярних вокальних творів.

Гармонійній слух розвивається на основі ладового слуху. Однак вміння розрізняти тонічні, домінантові, субдомінантові акорди та їх обернення - це відчуття їх якісної своєрідності.

Кар'єра будь-якого вокаліста значною мірою пов' язана з рівнем розвитку в останнього тембрового слуху, тобто вмінням керувати цією палітрою природного забарвлення голосу. Педагогами-практиками доведено, що тембровий слух найкращим чином розвивається за умов, коли молодий співак має можливість слухати звучання різних майстрів вокалу, порівнюючи звукові барви, які застосовувалися, аби досягти того чи іншого ефекту, відтворити характерні особливості героя. Завдяки такій роботі слухового аналізатора накопичуються багаті слухові відчуття.

Слід зазначити, що особливу чутливість наш слух проявляє до такої властивості голосу, як дзвінкість, в основі якої є високі обертони. Саме на ці високі обертони, що називаються високою формантою і розташовані в межах від соль третьої до соль четвертої октави, виявляється найбільш чутливий тембральний слух людини. Якщо голос співака володіє високою формантою, наш слух набагато краще його сприймає.

У роботі над розвитком тембрового слуху ефективно зарекомендувало себе використання прийому, коли пропонують співакові відобразити уявне звучання, певного персонажу (мужнього, лагідного, підступного та ін.). Тембр голосу суттєво залежить від виду атаки та прийомів здобування звуку, таких як:

marcato - чітко;

portamento - важко;

legato - зв'язно;

stocato - відривчасто;

sforzando - акцентуючи та ін.

Володіючи палітрою таких прийомів здобування звуку, виконавець має можливість суттєво розширити межі своєї майстерності. З вищеви- кладеного ми бачимо, що тембровий слух пов' я- заний з розвитком тактильних відчуттів та тонких м' язових рухів, завдяки яким й можливо досягти різноманіття тембрового забарвлення.

Дуже важливою складовою вокального слуху є відчуття динаміки, яке дозволяє суттєво розширювати можливості виконавця у створенні та передачі художньо-емоційних образів. Тому розглядаючи питання розвитку вокального слуху, ми маємо звернути увагу на питання співвідношення сили та гучності звуку. З цього приводу слід констатувати, що якщо сила звуку є його фізичною властивістю, то гучність звуку відноситься до сфери відчуттів й означає інтенсивність слухового відчуття. Саме здатність відчувати гучність звуку є одним з найважливіших показників розвитку слуху, що обумовило зацікавленість науковців до цього явища. Проведені дослідження дозволили зробити такі висновки:

"По-перше, відчуття гучності, як і будь-яке відчуття, посилюється й зменшується значно слабше, ніж інтенсивність подразника, тобто у даному випадку, ніж інтенсивність звуку. Так, наприклад, встановлено, що збільшення інтенсивності звуку певної висоти на 10 децибел, тобто у 10 разів, супроводжується збільшенням гучності лише у 2 рази; наступне посилення інтенсивності на 10 децибел, тобто нове збільшення її у 10 разів, а по відношенні до початкової інтенсивності у 100 разів, дає нове збільшення гучності у 2 рази, а по відношенню до початкової гучності - збільшення усього лише у 4 рази.

"По-друге, чутливість нашого слуху до звуків різної висоти не однакова, внаслідок чого звуки однакової інтенсивності, але різної висоти відчуваються нами з різною гучністю".

"По-третє, необхідно відзначити, що відчуття гучності залежить від стану слухового аналізатора і загального стану нервової системи. Звуки, які в нормальних умовах сприймаються як середні за гучністю, в умовах підвищеної збудженості нервової системи можуть бути занадто гучними" [6, с. 22-23].

На підставі наведених висновків щодо особливостей розвитку динамічного слуху педагоги- вокалісти отримали інструментарій, який допоможе їм вибудувати чітку позицію стосовно динаміки співу, виходячи із особливостей розвитку слухових відчуттів. Адже вчителі музики і співу на практичному досвіді знають, що гучні звуки сприймаються дітьми набагато важче, ніж тихі або помірної сили. Це пов' язано з тим, що гучні звуки збуджують нервову систему, втомлюючи слух і увагу.

Сучасне музичне мистецтво має критеріаль- ну систему, завдяки якій є можливість оцінювати гучність звуків. Прикладом практичного виміру гучності є відомі музичні позначення: піа- нопіанісімо (ррр), піанісімо (рр), піано (р), мец- цо-піано (тр), меццо-форте (mf), форте (f), форті- сімо (ff) фортефортісімо (fff). Кожне наступне позначення дає приблизно подвоєння гучності.

Ведучи мову про динамічні аспекти вокального мистецтва, ми маємо наголосити на потребі захисту слухових аналізаторів наших дітей. Особливо актуальним це питання здається нам в умовах науково-технічного прогресу, який приніс із собою велике різноманіття аудіотехніки, характерними особливостями якої є велика гучність. У контексті висловленого вважаємо за доцільне навести висловлювання І. Є. Алмазова: "На жаль, наше вухо часто буває беззахисним проти шкідливих впливів оточуючого середовища. Якщо до нас у рот попадає що-небудь неїстівне, ми його випльовуємо, якщо перед очима з' являється неприємна картина, ми очі заплющуємо. Та якщо щось неприємне впливає на наш слух, то від цього не рятує навіть вата" [1, с. 23].

Дійсно, гучні звуки несуть у собі загрозу. Дія потужних звуків веде до пониження чутливості. Але після