Ми акцентували увагу на складових вокального слуху, тому що від якісних і різноманітних слухових відчуттів залежать як рівень слухового сприйняття, якість вокально-слухових уявлень та образів, так і в кінцевому підсумку - рівень мовлення та якість співу дитини.

Слухове сприймання - це перший етап набуття співацького навика. Сутність сприйняття полягає у прийомі та переробці дитиною інформації, що надійшла через органи слухових відчуттів, і на цій основі - у формуванні образів, предметів уявлень. Важливою особливістю сприйняття є її залежність від попереднього досвіду, знань та індивідуально-психологічних відмінностей людей. Крім того, якість сприйняття залежить від того, скільки аналізаторів беруть участь у процесі сприйняття. Відповідно до того, який аналізатор домінує, розрізняють слухові, зорові, дотикові та ін. сприйняття. У подальшому набутим через сприйняття образам та уявленням буде підпорядкована вся робота з налагоджування м' язового тонусу голосового апарату. Слух воістину "суддя і совість голосу". Слухова сфера - це водночас і здобувач інформації, і контролер нормальної роботи мозку, отримуючи подразнення у вигляді співацького звуку, здатна впливати зворотно на роботу м'язів, які беруть участь у голосоутворенні, і перш за все на роботу м' язів дихального апарата.

Вокально-слухові уявлення - основа, на якій розвиваються не лише всі види слухових відчуттів, а й формується творча особистість. Для майбутнього вокаліста "музично-слухові уявлення - це те ж саме, що архітектурно-будівельний проект при побудові будинку, конструкторська розробка при побудові автомобіля, сценарій при постановці фільму чи театральної п'єси, математичні розрахунки траєкторії космічної ракети. Помилки й неточності у проекті, плані дій, розрахунках неминуче тягнуть за собою невдачу у перетворенні задуму у життя" [7 с. 142].

Музично-слухові уявлення пов'язані зі здатністю чути й переживати музику без залучення зовнішніх факторів впливу (голосу чи інструменту), а виключно на рівні внутрішнього чуття твору. На практиці ми часто зустрічаємося з інтонаційно невірним співом. У чому тут причина? Як правило, співак співає нечисто через те, що він недостатньо вірно уявляє собі внутрішнім слухом те, що слід проспівати. Достатньо буває примусити його повільно програти на фортепіано або проспівати місце, що не виходить, як переконуємося, що він цього зробити не може. Залежить це від невірного укладення у па- м' яті потрібної мелодичної побудови, нечітко сформованої у мозку уяви мелодії.

Уявлення виступає похідним інструментом розумової діяльності. Воно пов'язане зі співом, а отже, дає можливість розвивати й урізноманітнити спів завдяки розвинутій уяві, а також відточувати точність вираження почуттів.

Наукою встановлено, що фізіологічною основою розвитку звукової мови людини є утворення умовно-рефлекторних зв'язків у корі головного мозку. Безумовними подразниками тут є самі предмети зовнішнього світу, а умовними - її слухові, м' язові, зорові та інші подразники, які виникають у процесі мови. Наприклад, імпульси, які йдуть від слуху, зору, артикуляційного апарату у слухову, зорову та рушійну зони мозку, створюють так званий зворотний зв'язок, завдяки якому можлива кореляція (виправлення) рухів мовного апарату, а отже, вплив на чистоту інтонації. Тобто якщо ми використовуємо спів мелодій по нотах або спів супроводжуємо рухом руки, відтворюючи мелодійну лінію, то у складових пам' яті накопичуються не лише звукові образи, але й зорові, які також пов' язані з рухами. У цій ситуації звукоутворювальна функція знаходиться не тільки під контролем слухового аналізатора, але й аналізаторів зору та руху. Така потрійна допомога у процесі звукоутворення сприяє підвищенню інтонаційної якості голосу. Отже, можна зробити висновок - щоб покращити інтонаційну якість звуку, слід використовувати у вокальній виховній роботі таку формулу: чую - бачу - рухаю - співаю.

У підтвердження наведеної думки пригадаймо доволі загадкове "професійне" висловлювання вокалістів: "інтонаційно вірно, а позиційно низько". Що це таке? З точки зору вокалістів поняття "позиційно низько" означає високий чи низький стан піднебіння у процесі співу, що безумовно впливає на палітру високих обертонів. Тобто поняття високої та низької позиції має не лише розглядатися з точки зору слухового сприймання, а й з точки зору м' язових відчуттів. Зазначене явище вказує на те, що поняття "вокальний слух" пов'язане не лише із здатністю чути найтонші нюанси звучання голосу, але й визначати м' язові рухи голосоутворюючих органів, виходячи із змін у забарвленні звукової палітри.

У вокалі, у порівнянні з мовою, інтонація не лише зберігає своє значення та вплив, але й суттєво його посилює. Слід констатувати, що інтонація надає співу емоційного забарвлення за допомогою емоційних та вольових інтонацій - запитання, ствердження, оклику, подиву, наказу, переконання, запрошення, поради. Інтонація організує смисловий бік вокальної мови за допомогою логічних інтонацій - переліку, виділення наголошених слів, пауз, зміна темпу та ін.

Давно помічено, що інтонації здатні різноманітно впливати на слухача: монотонний безбарвний спів - надихає на сон, нисхідні