інтонації - заспокоюють, а висхідні - збуджують. Але найголовнішим показником вокальної інтонації є її чистота. Саме через чистоту інтонування суттєво розширюються виразні можливості вокаліста, який завдяки гарній інтонації значно збільшує обсяг повідомлення. Це відбувається тому, що виконавець повідомляє не лише те, що міститься в тексті, але і у підтексті, що сприяє значному розширенню спектра художньо-виразних засобів. Крім того, інтонація виявляє емоційний зміст виконання, що дозволяє, оминаючи ланцюжки свідомого сприймання твору, впливати безпосередньо на емоційну сферу слухача, значно посилюючи вплив. Інтонація також проявляється у мелодичному, динамічному, тембральному, ритмо-темповому звучанні голосу.
Акцентуючи увагу на основних складових вокальної мови, ми наголошуємо на тому, що одним із провідних факторів її ефективного роз витку є активне використання вокального слуху у виховній роботі. Адже ми знаємо, наприклад, що розучування співаком пісні йде під контролем слуху. Емпірично відзначено, що при добре розвинутому слуху розучування матеріалу співаком йде більш успішно, ніж у того, хто володіє менш розвинутим слухом.
Якщо здатність до мови виховується "шляхом слухання мовлення", то і в основі здатності співати також перш за все лежить слухання та сприйняття кращих зразків співу та музики. І подібно тому, як дитина, навчаючись мові, мимоволі починає відтворювати фонетичні особливості мови тих, хто її оточує, так і співак, навчаючись співу, мимоволі відтворює характер звучання співацьких голосів, в оточенні яких він виховувався.
Виходячи з вищевикладеного, вважаємо, що одним з найважливіших методів виховання співака є створення навколо нього співацького середовища, яке б забезпечувало постійне слухання ним кращих майстрів вокалу, постійне "насичення" учня слуховими враженнями і слуховими образами, досконалими як у художньому, так і в технічному відношенні. Саме таке середовище сприятиме урізноманітненню вокально-слухових уявлень й створенню умов для гармонійного розвитку вокально-голосового апарату дитини.
ЛІТЕРАТУРА
Алмазов Е.И. О возвратных особенностях голоса дошкольников, школьников и молодежи // Развитие детского голоса. - М.: АПН РСФСР, 1963. - С. 1827.
Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - М.: Музыка, 1968. - 675 с.
Кадыков И.Ф. Удивительное о голосе и слухе. - М.: Знание, 1969. - 31 с.
Кузьмінських А.І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. - К.: Знання-Прес, 2003. - 429 с.
Морозов В.П. Вокальный слух и голос. - М.; Л.: Музыка, 1965. - 84 с.
Нейман Л.В. Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи. - М.: Учпедгиз, 1959.
Петрушин В.И. Музыкальная психология. - М.: ВЛАДОС, 1991. - С. 137.
Тарасов Г.С. К вопросу об интонационной природе музыкального слуха // Психологический журнал. - 1996. - Т. 17. - № 5. - С. 132-41.
Тонкова-Ямпольская Р.В. Развитие речевой интонации у детей первых двух лет жизни // Вопросы психологии. - 1968. - № 3.