УДК 378.1

Куріченко А.Ю., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Куріченко Альона ЮрНвна - аспірантка МДГУ ім. Петра Могили (кафедра англійської мови). Коло наукових інтересів - педагогічний менеджмент, управління навчально-виховним процесом.

Генезис та сутність менеджменту в сфері освіти

У статті автор розглядає сутність та зміст педагогічного менеджменту, досліджує його генезис, представляє й аналізує погляди зарубіжних та українських педагогів, філософів, психологів та економістів на цю проблему.

The article deals with the meaning of the pedagogical management, its genesis is under analysis here. The author reveals the viewpoints of a wide circle of foreign and Ukrainian teachers, philosophers, psychologists and economists on this problem. Намагання України отримати статус країни з ринковою економікою та приєднання нашої батьківщини до Болонського процесу ведуть до змін у різних сферах життєдіяльності українців. Як наслідок, встановлення більш глибоких зв'язків з економічними, соціальними, політичними та освітніми системами цивілізованого світу вимагає єдності термінології. Новітня кон'юнктура сприяє розширенню наукового тезаурусу.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті зазначається, що модернізація освіти передбачає "підвищення компетентності управлінців усіх рівнів, більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти" [1].

Реалізація ідей Болонського процесу в Україні передбачає впровадження європейських норм і стандартів у системі вищої освіти. Одним із головних завдань є необхідність "удосконалення управління якістю освіти" [2].

Отже, вивчивши державні документи, ми можемо зробити висновок, що питання управління освітніми закладами та їх внутрішніми процесами є актуальними в даному часовому прямуванні.

Наука управління в освіті розвивається як частина загальної теорії управління соціальними організаціями, оскільки сфера освіти є часткою соціальної сфери. Але, на відміну від загальної теорії управління, вона має свої суттєві відмінності (зумовлені особливостями об'єкта, яким управляють), однак в її основі також лежать за- гальноуправлінські підходи.

Метою даної статті є аналіз досліджень плюралістичних точок зору зарубіжних та вітчизняних вчених щодо генезису, змісту та сутності загальних понять "управління", "управління в освіті", "менеджмент", "менеджмент в освіті" та "педагогічний менеджмент".

Термін "management" був запозичений в українську мову з англійської і перекладається як "управління" [3, с. 968].

Перші згадки про управління знаходимо у Давньому Китаї, за часів Конфуція (551-479 до н.е.), де і зародилися освітянські тенденції. Великий філософ розв'язання проблем управління вбачав в етико-психологічній спрямованості діяльності правителя. Його теорія містила служіння народові й благородне правління, тобто таке, яке засновується на відвертості, щирості, правді, моральному прикладі, із застосовуванням етичних норм взаємовідносин та прагненням до самовдосконалення.

Далі звернемося до "колиски" наук - Стародавньої Греції. В цьому часі та просторі управління розглядалося також у контексті керівництва державою. Платон найкращим вважав аристократичний стиль управління і казав так: "найбільш важливе і прекрасне - це розуміти, як управляти державою, і називається це вміння розсудливість і справедливість" [4, с. 36].

В Київській Русі у Х-ХІІ ст. відбувалося становлення і формування системи управління державою. Володимир Мономах у своїх "Повчаннях" уявляв ідеал управлінця, державного діяча в тому, що він повинен мати душу чисту і непорочну, говорити лагідно, не шаленіти словом, не засуджувати мовою, бути гуманним, справедливим.

Наступний крок - згадаємо погляди українських філософів різних часів на цей феномен. Йосип Міхневич (1800-1885) значну увагу приділяв проблемам розвитку держави, прав людини. Він вважав управління "узгодженим і гармонійним діянням". Василь Каразін (1773-1842), Петро Лодій (1764-1829) та Яків Козельський (1729 - після 1793) були переконані, що управління має сповідувати принципи гуманізму, демократизму та договору. А ідеал управлінської діяльності вбачали у здійсненні ідеї свободи, рівності й права. Михайло Драгоманов (18411895) розглядав управління державою в світлі ідей свободи і децентралізації, громадянського суспільства як добровільної організації гармонійно розвинених особистостей. Сергій Подо- линський (1850-1891) вважав найкращим управлінням таке, де людина сама управляє всіма сферами свого буття: організовує діяльність, планує роботу, контролює її виконання [5, с. 68-70].

Проблеми управління турбували і представника Кирило-Мефодіївського товариства Миколу Костомарова (1817-1885). Відомий діяч стверджував, що все існування соціуму, а отже, діяльність кожної людини, і управлінська також, підкоряються Божим Законам. Народи, які утверджували віру в Бога і жили в умовах рівності і свободи, досягали успіху [5, с. 69]. До речі, у Біблії можна побачити таке тлумачення поняття "управління". Соломон просив Господа: "Даруй рабу твоєму серце розумне, щоб відрізняти добро від зла; бо хто зможе управляти цим багато- численним народом Твоїм?" [6, с. 362].

У словниках знаходимо, що управління - це:

дія організаційна чи керівна;

система органів влади;

сукупність приладів, за допопогю яких управляють [8, с. 758].

Дієслово "управляти" містить у собі наступні значення:

1) "спрямовувати діяльність, роботу когось чи чогось, бути на чолі, виконувати, завершувати якусь справу" [7, с. 644];

2) "відати, розпоряджатися справами, керувати роботою, регулювати ход будь-кого чи будь- чого, здійснювати" [8, с. 762].

Отже, загальний термін "управління" містить багато складових і є об'ємним та широким.

Подивимось, як тлумачать науковці поняття "педагогічне управління". В.С. Лазарев розуміє його як "безперервну послідовність дій, які реалізуються суб'єктом управління, в результаті яких формується об'єкт, яким управляють, встановлюються цілі спільної діяльності, визначаються засоби їх досягнення, поділяється робота між її учасниками та інтегруються їх зусилля" [9, с. 53]. Н.В. Кузьміна вважає, що це "функція,