Ця теза в жодному разі не суперечить положенням і принципам ні знаннєво, ні діяльнісно, ні особистісно орієнтованих підходів, а лише виступає органічним їх доповненням і основною домінантою виховної роботи у вищій школі як головної передумови можливості її гідної відповіді на виклики часу. Більш того, автор впевнений, і ця впевненість підтверджується результатами його досліджень та експериментів, що дійсної ефективності підготовка фахівців у вищій школі набуває тільки за умови забезпечення єдності знаннєвого, діяльнісного та особистісного підходів до вибору змісту освіти та організації навчально-виховного процесу з виразною куль- туротворчою його орієнтацією. Адже без необхідної суми знань неможливо опанувати відповідною діяльністю, а особистісний розвиток людини реалізується лише у процесі її діяльності. Необхідною передумовою самореалізації людини стає наявність у неї певного рівня загальної і професійної культури.

Під професійною культурою слід розуміти, насамперед, усвідомлення і відчуття фахівцем своєї професії та відповідної діяльності як однієї з вищих життєвих цінностей. Ми вже відзначали раніше, що професійною культурою виступає також "певна сукупність матеріальних і духовних цінностей, які виробляються людьми відповідної професії. Вона включає специфічний спосіб організації їхньої діяльності, відношення цих людей до своєї роботи та її результатів, а також їхнє ставлення до себе, один до одного, до інших людей і суспільства у цілому, які зумовлені специфікою їхньої професійної діяльності". Слід також підкреслити й висловлене нами положення стосовно того, що "важливий елемент професійної культури утворює також система специфічних норм, правил, цінностей та ідеалів, які сповідуються кращими представниками даної професійної групи, та притаманних їм характерних особистісних рис і якостей" [6, с. 161-162].

Являючи собою результат своєрідного синтезу цілеспрямованих зусиль самих студентів і науково-педагогічного складу вищого закладу освіти, мета яких саме й полягає у забезпеченні високоякісного професійного навчання і виховання студентів, насамперед, у підвищенні рівня їх загальнокультурної, морально-етичної, психо- лого-педагогічної підготовки, професійна культура, на наше переконання, найбільшою мірою відповідає соціальним вимогам до фахівців моделі ХХІ століття і провідним світовим тенденціям розвитку освіти. Згідно з ними сучасний фахівець як креативна особистість повинен бути не тільки добре обізнаним у своїй професійній сфері, а й мати чіткі світоглядні позиції, морально-етичні принципи і переконання й виходити у своїй виробничій і соціальній діяльності з розуміння свого призначення і свого місця в світі, своєї відповідальності за характер та можливі результати цієї діяльності.

Цілком справедливо зазначав у зв'язку з цим В.Г. Кремень, що "вища школа, як і вся система освіти, покликана ефективно сприяти створенню у суспільстві умов для пізнання людиною себе і світу, розвитку і самореалізації особистості у сучасному суперечливому й динамічному соціально- економічному середовищі". На переконання вченого, "виконання цих завдань неможливе без діалектичного поєднання процесів глобалізації й індивідуалізації, інтеграції і диференціації в діяльно - сті закладів освіти. Саме такий характер діяльності закладів освіти України зумовлений внутрішньою логікою розвитку освіти у всьому світі" [2, с. 7].

Одна з особливостей феномену культури полягає у тому, що її творить людина, а культура, у свою чергу, творить людину. Це справедливо не тільки стосовно загальної, а й професійної культури. Так, коли молодий фахівець попадає у сприятливе середовище з високим рівнем розвитку професійної культури, він не тільки засвоює її норми, принципи і правила, не тільки надихається її положеннями у своїй діяльності, а й швидко зростає у своєму творчому та особис- тісному плані. Водночас він стає активним прихильником професійної культури та її конкретних проявів у своєму колективі, а також здійснює свій внесок у її розвиток та прищеплення тим, хто приходить до колективу після нього.

Характерно також, що існують тісний об' єк- тивний взаємозв'язок та взаємозумовленість між загальною і професійною культурою фахівця, рівнем його інтелекту, креативністю та мотивацією до ефективної діяльності у своїй сфері. Ця теза фактично розкриває основні технологічні аспекти формування професійної культури фахівця, тобто шляхи і засоби успішного розв'язання навчальними закладами вищої школи поставленої проблеми. Як справедливо вважає С.О. Сисоєва, „творчість - це похідна інтелекту, заломлена через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює її прояв". Іншими словами, інтелектуальний розвиток особистості, виявлення та правильне використання її мотиваційної сфери безпосередньо сприяють ефективному прищепленню студентам парадигми професійної культури. Адже, на думку дослідниці, „численні емпіричні дані свідчать про вплив позитивної мотивації на успішність діяльності, її ефективність" [3, с. 108]. А успішність діяльності та її ефективність і являють собою одні з характерних проявів і водночас результатів професійної культури фахівця.

В наш прагматичний час перше питання, яке ставить собі студент, зустрічаючись з необхідністю виконання нового завдання чи засвоєння якогось нового матеріалу, звучить приблизно так: "А що я матиму з цього?" Відтак найбільш доцільною і тому найбільш ефективною його мотивацією в процесі формування і розвитку професійної культури виявляється розкриття того, що ця культура виступає однією з головних передумов успішного здійснення його професійної діяльності, його кар'єрного зростання, максимального розкриття його творчого потенціалу, особистісної самореалізації, досягнення найсміливіших життєвих цілей і прагнень.

Вважаємо