УДК 378.937 

Желєзняк О.В.

ТЕХНОЛОГІЇ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА НАБУТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА

У статті висвітлено питання, що стосуються специфіки авторських технологій гендерного виховання учнівської молоді. Особливої уваги автор надає визначенню сутності гендерного виховання учнів.

Ключові слова: гендерне виховання, технології гендерного виховання.

В статье анализируются вопросы, связанные с особенностями авторских технологий гендерного воспитания ученической молодежи. Выделена сущность гендерного воспитания учащихся.

Ключевые слова: гендерное воспитание, технологии гендернго воспитания.

In the article the issues, concerning the specific features of author's technologies of gender education of pupils are considered. The author pays special attention to the definition of the essence of gender education of pupils.

Key words: gender education; technologies of gender education. З-поміж стратегічних напрямів модернізації національної системи освіти, окреслених у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту» та «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», одним із актуальних постає завдання щодо її відповідності вимогам сучасного суспільства. У зв'язку з цим особливої значущості набувають теоретико- методологічні, соціально-психологічні, організаційно- педагогічні та методичні аспекти широкомасштабної проблеми повноцінного гуманістичного розвитку учнівської молоді, зокрема в напряму набуття гендерної грамотності, опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів тендерної демократії. Це потребує:

по-перше, цілеспрямованої інтеграції у систему національної освіти гендерного підходу як нового способу пізнання та розуміння реалій сучасної дійсності шляхом подолання поляризації й усунення ієрархії «чоловічого» і «жіночого», оскільки традиційне протиставлення та усвідомлення «очевидної» нерівноцінності чоловічих і жіночих рис особистості, образу мислення, особливостей поведінки закріплюють зв'язок між біологічною статтю та досягненнями особистості в соціальному житті;

по-друге, відповідної професійної підготовленості педагогічних кадрів до здійснення завдань гендерної освіти й гендерного виховання учнів з урахуванням їх індивідуальних та вікових особливостей.

Актуалізація проблем гендерного виховання підростаючого покоління, необхідність зміни парадигми в дослідженні особливостей цього процесу, а також організації спеціальної підготовки до цього виду професійної діяльності майбутніх та нині діючих педагогічних кадрів знайшла відбиток у працях українських (С. Вихор, Т. Говорун, І. Зверєва, Я. Кічук, В. Кравець, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Л. Смоляр, О. Цокур та ін.) та російських (С.Айвазова, Н. Давидова, О. Здравомислова-Стоюніна, Т. Журженко, Т. Кліменкова, І. Кон, Г. Сілласте, Л. Штильова та ін.) учених. Натомість питання методики й технологій гендерного виховання до сьогодні залишаються досить слабко висвітленими у педагогічних джерелах, незважаючи на збільшення попиту освітян на цю літературу.

З огляду на зазначене вище, метою даної статті є висвітлення сутності гендерного виховання учнів, а також питань, що стосуються презентації авторських технологій гендерного виховання.

Зазначимо, що вивчення науково-педагогічної літератури дозволило виявити авторські технології гендерного виховання, до короткого аналізу яких ми звертаємося нижче.

Так нашу увагу привернула технологія гендерного виховання, запропонована С. Вихор, яка спрямована на формування в учнів гендерної вихованості, у межах якої гендерне виховання розглядається як неперервний педагогічний процес, що «не має завершених часових меж, а переходить з однієї стадії в іншу, що спрямовується на усвідомленні учнями цінності кожної статі, взаємодії на засадах гендерної рівності, власної тендерної ролі, пом'якшенні гендерних стереотипів» [1, с. 108]. Під тендерною вихованістю учнів автор розуміє результат засвоєння ними знань, цінностей і понять у напряму формування їх власного ставлення до міжстатевої взаємодії, додержання принципів гендерної культури демократичного суспільства та усвідомлення гендерних стереотипів, що забезпечує успішність взаємодії на засадах гендерної' рівності. У структурі цього феномена виділяються три компоненти:

когнітивний, спрямований на формування переважно статевої самосвідомості учнів на підставі уявлень про себе як представників певної статі, змісту гендерних ролей та функцій гендерних стереотипів, відмінностей жіночої і чоловічої особистості;

емоційно-ціннісний, що зумовлює усвідомлення учнями «переваг та вад» певної статі шляхом поваги до своєї статі, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей і рівних можливостей для осіб різної статі, орієнтації на партнерські взаємини і егалітарний шлюб;

поведінковий, що зумовлює реалізацію засвоєних моделей виконання гендерних ролей у власному житті шляхом тренінгу відповідних дій у нетипових для статі видах діяльності, тренування у проявах поваги до іншої статі та адекватному міжстатевому спілкуванні [1, с. 110]. При цьому за еталон ефективності гендерного

виховання прийнято достатній рівень сформованості гендерної вихованості учнів, який характеризується їх ґрунтовною обізнаністю з провідними гендерними поняттями (гендер, стереотип, гендерна рівність і т. ін.), а також із правилами міжстатевої взаємодії, виявленням постійної уваги і поваги до представників іншої статі, не принижуючи власну, орієнтацією на партнерські стосунки, вияв толерантності, самоорганізації і саморегуляції поведінки, прагнення до реалізації власних здібностей. Цього, за апробованим С. Вихор методичним інструментарієм, можна було досягти за таких педагогічних умов: орієнтація в гендерному вихованні на принципи особистісно зорієнтованого підходу; стимулювання виявів гендерної чутливості вчителів, учнів і їхніх батьків; проведення гендерного аналізу змісту навчально-методичної літератури; запровадження факультативного спецкурсу «Тендерні стереотипи» [1, с. 114]. Особливу ефективність при реалізації цих умов виявили активні та інтерактивні методи і форми гендерного виховання (диспут, рольові ігри, кейс-стаді, мозковий штурм, метод вільних асоціацій і евристичних завдань), а також засоби етнопедагогіки. Їх використання здійснювалося на підставі додержання принципів гендерної педагогіки, конкретизованих автором на підставі класифікації загальнопедагогічних принципів виховання, запропонованих М. Фіцулою. Серед них принципи, які орієнтують професійну діяльність педагога на:

цілеспрямованість гендерного виховання, що передбачає досягнення школою політики рівних можливостей для