УДК 615.83:378

Міжпредметні зв'язки у навчанні професійно орієнтованим дисциплінам як засіб удосконалення фахової підготовки майбутніх фізичних реабілітологів

Реалізація міжпредметних зв'язків у процесі навчання професійно орієнтованим дисциплінам створює умови для ефективної професійної підготовки майбутніх фізичних реабілітологів.

Realisation of intersubject ties in the process of teaching professionally oriented disciplines creates conditions for effective professional training of experts in physical rehabilitation. Одним із основних завдань вищої освіти є пошук таких форм і методів навчання студентів, які б забезпечували формування зацікавленості майбутньою професією, розвиток творчої активності та професійної компетентності молодих спеціалістів.

Досягнення високого рівня професіоналізму майбутніх фахівців з фізичної реабілітації можливе лише за умови відповідної фундаментальної підготовки. Зазначимо, що проблема фундаменталізації змісту підготовки майбутніх фізичних реабілітологів є особливо гострою [1, 9]. Вона не може бути вирішена збільшенням кількості годин на засвоєння професійно орієнтованих дисциплін. їх вивчення має бути поставлене на відповідну науково- методичну основу. З огляду на це, виникає необхідність пошуку нових технологій підготовки майбутніх фізичних реабілітологів. Однією з таких є педагогічна технологія, яка заснована на реалізації міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі.

Міжпредметні зв'язки слугували об'єктом пильного інтересу різних дослідників в Україні та за кордоном (Т. Архипова, Н. Андреева, В. Бевз, В. Берман, М. Берулава, Н. Борисенко, В. Грибач, JI Демінська, І. Зверев, JI. Ковальчук, І. Козловська, С. Колесник, В. Кузьменко, Я. Плоткін, Н. Розенберг, В. Таточенко, JI. Шаповалова, В. Штонь, Н. Черкес-Заде й інші дослідники) [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8].

Результати досліджень учених дають можливість зробити однозначний висновок, що правильна реалізація міжпредметних зв'язків у процесі навчання дозволяє оптимізувати весь нав-чально-виховний процес, допомагає не тільки краще засвоїти навчальний матеріал, а й сприяє:

реалізації основних дидактичних принципів (виховуючого навчання, професійної спрямованості, систематичності та послідовності, міцності та ін.);

підвищенню рівня мобільності знань і умінь студентів (тобто їх здібності переносити засвоєну навчальну інформацію з однієї дисципліни в іншу, з однієї ситуації - у нову, а також використовувати їх у нестандартних умовах);

- розвитку системного й діалектичного мислення, гнучкості та самостійності, розумової діяльності: розвиток у студентів уваги, пам'яті, загальних мисленнєвих операцій (синтез і аналіз, індукція та дедукція, уміння порівнювати, конкретизувати,

узагальнювати, систематизувати).

Результати цих досліджень дають підставу стверджувати, що використання міжпредметних зв'язків у фаховій підготовці майбутнього фізичного реабілітолога може значно підвищити її ефективність. Що ж стосується дослідження проблеми міжпредметних зв'язків у навчанні професійно орієнтованим дисциплінам у фаховій підготовці фізичних реабілітологів, то такі дослідження у педагогічній науці практично не проводилися.

Формування мети роботи. Метою статті є: 1) висвітлити проблему міжпредметних зв'язків у навчанні професійно орієнтованим дисциплінам у фаховій підготовці майбутніх фізичних реабілітологів; 2) визначити ставлення викладачів до використання міжпредметних зв'язків у навчанні професійно орієнтованим дисциплінам у фаховій підготовці майбутніх фізичних реабілітологів; 3) показати

необхідність комплексного, інтегративного підходу для вирішення проблеми міжпредметних зв'язків у підготовці реабілітологів.

Дослідження були проведені на базі Інституту фізичного виховання і спорту Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили, комплексу "Києво-Могилянська академія", Миколаївського державного університету імені В. О.

Сухомлинського, Донецького державного інституту здоров'я, фізичного виховання і спорту при Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

Методи дослідження містять аналіз науково- методичної літератури. педагогічне

спостереження, анонімне анкетування, бесіди зі студентами й викладачами, інтерв'ювання.

Результати дослідження.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, урахування досвіду багатьох учених вказує на успішну реалізацію міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі. Вперше поняття "педагогічна технологія реалізації

міжпредметних зв'язків" введено Л. Ковальчук. Як зазначає О. Музальов, "перспективним напрямом удосконалення навчального процесу є інтеграція, яка повинна знайти свій вияв у якісному переосмисленні й інтенсифікації міжпредметних зв'язків" [6]. Тому, в першу чергу, на порядок денний постає завдання підвищення ефективності навчання майбутніх фізичних реабілітологів за рахунок інтенсифікації навчального процесу,

систематизації та поглиблення знань, а не просто шляхом збільшення кількості годин професійно орієнтованих дисциплін. Пошуки найбільш прийнятих та ефективних шляхів професійної підготовки приводять нас у сферу інтеграції навчального процесу. С. Колесник зазначає, що міжпредметні зв'язки "дозволяють повніше здійснити професіоналізацію, активізувати пізнавальну діяльність студентів, розвинути їх творчі здібності та самостійність" [4].

Інший дослідник (А. Кантеро Зайяо) визначає міжпредметні зв'язки як загальнопедагогічний засіб комплексного підходу до здійснення всебічного розвитку особистості та умовою і засобом формування таких визначаючих професійно-педагогічну майстерність знань та вмінь, як знання предмету, міжпредметні, гностичні, організаторські знання і вміння [2].

Важливим є загальнопедагогічний аспект інтеграційної проблеми, за яким міжпредметні зв'язки характеризують як систему взаємопов'язаної діяльності різних викладачів. Особливий інтерес для нашого дослідження становить трактування поняття "міжпредметні зв'язки" В. Сисоєва. Він визначає міжпредметні зв'язки як систему взаємозв'язаної навчальної діяльності викладача і студента, у процесі якої знання і практичні вміння, які складають зміст і цілі вивчення суміжних предметів, синтезуються на новому рівні узагальнення з метою формування якостей і розвитку творчих здібностей майбутнього спеціаліста [8]. Отже, у цілому педагогічна наука розглядає міжпредметні зв'язки як складовий принцип дидактики - системності й послідовності. Ступінь освіченості майбутнього фахівця з фізичної реабілітації визначається не лише широтою її знань, ерудованістю в реабілітаційних справах, а й ступенем упорядкованості, систематизованості цих знань. Ряд дослідників (Ф. Соколова, І. Ткачов, Н. Чупрілін) при реалізації міжпредметних зв'язків вказують на посилення пізнавальної діяльності