До відкриття першого світського навчального закладу, що займався би професійною підготовкою викладачів, на Законодавчих революційних установах (17891794 pp.) неодноразово робилися спроби створити уніфіковану систему педагогічної освіти в країні. Першим серед таких законодавчих проектів був Проект про створення колежу для підготовки шкільних учителів у кожному департаменті французького коро-лівства, представлений на Національній асамблеї 17 березня 1792 року А.-Ж. Дорхом (Antoine-Joseph Dorsch), громадянином Франції. Головний вікарій Страсбурга, натхненний німецькою моделлю (нім. Schul-Lehrer Akademien), був абсолютно впевненим у нагальній потребі створення в кожному французькому департаменті колежу для шкільних учителів. Необхідність відкриття навчальних закладів для вчителів він обґрунтовував таким чином: "Для того, щоб формувати мислення й серця дітей, давати їм розвиток і повідомляти необхідні імпульси, педагогам потрібні фундаментальні знання". Особливо він наголошує на важливості знання здібностей та інтересів дітей. Через це спеціалізовані педагогічні навчальні заклади, вважає він, будуть призначені для того, щоб давати майбутнім учителям необхідні для навчально-виховного процесу знання. Навчання в колежі було розраховано на два роки. "У них усі шкільні вчителі, не лише в містах, а й у селах, будуть черпати інструкції, котрі вони повинні будуть використовувати в роботі зі своїми учнями; згідно з методикою, ясною, легкою та доступною дітям" [8, 148-151].

Про необхідність створення одного на департамент інституту, котрий би здійснював педагогічну підготовку майбутніх учителів початкової й середньої шкіл, говорить у своєму Проекті декрету про суспільну освіту, що був представлений на Законодавчій Асамблеї 20-21 квітня 1792, Кондорсе (Marie Jean Antoine Nicolas de Caritat, marquis de Condorcet). У статті 8 зазначеного проекту говориться: під час навчання в інституті люди, що будуть направлятися на посади вчителів початкових та середніх шкіл, будуть засвоювати просту й доступну дітям методику викщцання; вони навчаться користуватися книгами для вчителя й таке інше [8, 231].

Першим навчальним закладом, який був призначений для формування педагогічних кадрів у Франції, стала створена в 1794 році за проектом Лаканаля Паризького Нормальна школа. Її відкриттю передували певні політичні та педагогічні дебати в законодавчих революційних установах. Так, 3 брюмера III року французької республіки (24 жовтня 1794 р.) на засіданні Національного Конвенту виступив з Доповіддю про створення Нормальних шкіл ще один політичний діяч революційної Франції Ж. Лаканаль (Joseph Lakanal). [8, 151-158]. Національний Конвент, який хотів прискорити епоху, коли він зможе розповсюдити в уніфікованій формі по всій Республіці освіту, необхідну всім французьким громадянам, 3 брюмера III року (30 жовтня 1794 р.) видає Декрет про організацію Нормальних шкіл. Декрет постановляє: у Парижі буде створено Нормальну школу, куди будуть зібрані з усіх частин Республіки вже навчені необхідних наук громадяни, щоб учитися в найкваліфікованіших педагогів мистецтву викладання (Стаття 1). Стаття 2 даного закону зобов'язує адміністрації французьких провінцій направити до Паризької Нормальної школи пропорційне кількості населення число учнів (пропорціональна основа - 1 людина на 20 000 мешканців). Закон передбачав, що підготовлені в цій республіканській школі слухачі по закінченні курсу навчання у своїх районах повинні будуть відкрити Нормальну школу (Стаття 11), яка буде продовжувати та розповсюджувати традиції Паризької Нормальної школи в галузі методики викладання шкільних дисциплін.

Постановою про Нормальну школу від 20 плювіоза III року французького революційного календаря (8 лютого 1795) Комітет суспільної освіти Національного Конвенту для допомоги випускникам Нормальних шкіл, по закінченні котрих вони повинні будуть у своїх провінціях передавати отримані знання, організовує таку форму навчання, як конференції, бесіди, лекції [8, 476].

Створений педагогічний навчальний заклад нового типу був позбавлений духу схоластики й звільнений від церковного диктату, що було характерно для колишніх університетів. Цікавим є походження назви Нормальної школи. Еволюція слів сім'ї norme (фр.) починається з латинського norme, що позначає "кутомір" і пізніше набуває фігурального відтінку "норма поведінки, правила". У сучасній французькій мові слово norme має кілька значень, у тому числі "стандарт", "еталон", "правило". Отже, "Ecole normale" можна перекласти як "Школа правил", де майбутнім учителям підносять "droit modele", які вони повинні розповсюджувати далі. Слухачі цієї школи набиралися з числа молодих людей, які мали достатню освітню підготовку (приблизно 1500 представників провінцій). їхній увазі пропонувався цикл лекцій, які читали видатні вчені країни. Устрій Паризької Нормальної школи задумувався таким чином, щоб передавати педагогічні знання з центру в Нормальні школи інших регіонів. Передбачалося, що по закінченні навчання слухачі курсів відкриють Нормальні школи у своїх департаментах і будуть навчати майбутніх учителів методиці викладання, набутій ними в Паризькій Нормальній школі. Але цим планам не судилося здійснитися. Реакція посилювалась, і демократична спрямованість навчання, а також склад слухачів школи, у більшості своїй палких республіканців, зробили її небажаною.

7 флореаля III року (26 квітня 1795) з Доповіддю про закриття лекцій Нормальної школи виступив один з представників Національного Конвенту П. Дону (Pierre Claude Franfois Daunou). У своїй доповіді Дону говорить, що Нормальна школа не відповідає сподіванням учнів і пропонує її закрити [8, 136139]. Конвент, за його пропозицією, приймає рішення про закриття школи 30 флореаля III року