Паризька Нормальна школа проіснувала тільки чотири місяці, але в історії освіти Франції вона залишила незгладимий слід і послужила взірцем передової школи з новою організацією навчального процесу та передовою для того часу методикою викладання. Покликана підготувати вчителів, здатних здійснити сміливі просвітницькі задуми революції, вона стала прототипом майбутньої Вищої Нормальної школи.

Наступним кроком до створення централізованої уніфікованої системи підготовки педагогічних кадрів у Франції було створення "Нормальних класів учителів", які розміщувалися в приміщеннях початкових і середніх шкіл. Центральні школи, середні навчальні заклади, були створені в країні декретом від 7 вантоза III року (25 лютого 1795 p.). Міністр внутрішніх справ у часи Директорії й одночасно автор методики навчання читанню пан Ф. Нефшато (Franfois de Neufchateau) у Циркулярі викладачам і бібліотекарям центральних шкіл від 20 фрюктидора V року (6 вересня 1797) запроваджує створення в цих центральних школах лекцій для освіти вчителів. Треба зазначити, що ця ідея про підготовку вчителів у рамках системи середньої освіти, запропонована Кондорсе ще в 1792 році, ніколи не мала успіху в Директорії Консулату [5].

Аналіз становлення системи підготовки педагогічних кадрів у Франції дозволяє зробити висновок про те, що на початку XIX століття саме університети повинні були "вжити заходів для того, щоб мистецтво читати, писати й перші уявлення про лічбу в початкових школах викладалося віднині лише достатньо освіченими вчителями". Уряд піклувався про те, щоб поліпшити мистецтво навчання читання, письма та лічби. В Імперському декреті про створення університету від 17 березня 1808 року стаття 108 присвячена підготовці вчителів через створення в середніх школах Нормальних класів. "У кожній академії, у колежах і ліцеях будуть організовані один чи кілька Нормальних класів, призначених для освіти вчителів початкових шкіл" [5]. Надалі подібне рішення призведе до створення лише однієї Нормальної школи в місті Страсбург.

24 жовтня 1810 Постановою префекта провінції Ба-Рен (du Bas-Rhin) у приміщенні ліцею в місті Страсбурзі буде відкрито Нормальну школу для навчання й підготовки вчителів початкових шкіл французьких департаментів. У ній викладалися найпрогресив- ніші методи для того, щоб навчити майбутніх учителів легко та впевнено давати перші знання всім людям [3, 57-59]. Курс навчання вчителів у цій школі для подальшого їх розподілу по комунах був розрахований на чотири роки. Необхідні засоби для підготовки вчителів були видані генеральною радою департаменту (навчальний округ Страсбурга).

Наглядова комісія в складі префекта, ректора навчального округу й нотаблів (видних громадян міста) стежила за якістю освіти. Майбутніх учителів готували шляхом імітації навчання, спираючись на практику досвідченого вчителя, який передавав свої вміння. Відомий французький історик і міністр народної освіти Ф.Гізо двадцять років потому відгукнеться про першу Нормальну школу таким чином: "Перевага народної освіти в навчальному окрузі Страсбурга вражає: головний та неминучий тому доказ - існування Нормальної школи" [5]. Відзначимо, що в "Нормальному класі вчителів" при ліцеї м. Страсбурга домінантою в навчальному процесі були так звані "технічні компетенції", які являли собою імітацію техніки роботи вчителя-практика.

Як ще одну спробу створити дійову систему підготовки педагогічних кадрів у Франції можна розглядати виникнення шкіл взаємного навчання, або шкіл Белл-Ланкастерської системи (18151820 pp.). Назва походить від імені англійських педагогів А.Белла (A.Bell; 1753-1832) й Дж. Ланкастера (J.Lancaster; 1776 або 1778-1838), які незалежно один від одного висунули подібний метод навчання. Спочатку Белл-Ланкастерська система застосовувалася в Індії, де в цей час знаходився А. Белл. На початку XIX ст. ця система отримала розповсюдження в деяких країнах (США, Франція, Бельгія та ін.) як дешевий та швидкий спосіб розповсюдження грамоти. У Франції 27 квітня 1815 Міністр внутрішніх справ протягом 100 днів Лазар Карно (Lazare Carnot) видав Декрет про організацію експериментальної початкової школи в Парижі. Створенням цієї школи він хотів розвити у

Франції систему взаємного навчання. Падіння влади Наполеона не дозволило впровадити в життя даний декрет. Проте 13 червня 1815 Товариство початкової освіти в Парижі відкриє взірцеву школу взаємного навчання, яку інколи будуть називати Нормальною [5].

"Товариство початкової освіти» Франції за підтримки уряду поступово відкриє школи- моделі, куди відправляють майбутніх учителів і вчителів, які вже працюють, щоб залучити їх до принципів викладання Белл-Ланкастерської системи. У них не було класів і вчителів у сучасному розумінні. Учні, поділені на десятки (відділення), навчалися в моніторів, які знали трохи більше, ніж вони самі. Монітори навчалися самі й учили своїх товаришів під керівництвом педагога, від якого отримували інструкції, чого та як треба навчати наступного дня. Замість книг використовувався різноманітний дидактичний матеріал, хоча вже існував "підручник із взаємного навчання" М.Саразена. При взаємному навчанні учні швидше, ніж у звичайних школах, оволодівали навичками читання, письма й лічби, але вони не отримували при цьому ніякої системи знань. Учитель набував необхідних професійних компетенцій, імітуючи роботу досвідченого вчителя: навички оцінювання; володіння інструментарієм, необхідним для навчання; розвиток соціального співробітництва, взаємодопомоги тощо. Принциповою причиною занепаду цієї системи до середини XIX століття був низький рівень отриманих знань.

Рух із створення Нормальних шкіл, ініційований А.Ватімеснілом (Henri de