З іншого ж боку, що уявляється особливо прикрим, цей тиск істотно девальвує авторитет диплома про вищу освіту, престиж навчального закладу і всієї системи вищої освіти. На наше глибоке переконання, слід розглядати такими, що завдають непоправної шкоди авторитету навчального закладу і всієї вищої школи нашої країни, факти виставлення позитивних оцінок та видачі дипломів іноземним студентам, певна частина яких фактично навіть не відвідує занять, вважаючи, що вони оплатили не можливість навчатися, а право на отримання диплому.

Адже справжній рівень професійних знань таких "фахівців" та дійсна цінність їхньої кваліфікації досить швидко можуть виявитися у них на батьківщині. Особливу прикрість викликає те, що громадськістю ці "знання" і ця "кваліфікація" пов'язуватимуться не з особистісними якостями їх носія, не з його ставленням до навчання, а саме з конкретними навчальними закладами, з рівнем підготовки, яку він, на їх думку, забезпечує, і взагалі з нашою системою освіти.

Тому нам уявляється надзвичайно важливим чітке дотримання кожним викладачем моральних принципів і норм професійної етики. Більше того, морально-етичні принципи і переконання викладача та відповідність їм його вчинків і поведінки стають сьогодні, поряд з високим рівнем знань у фаховій сфері та педагогічною майстерністю, істотною характеристикою особистості викладача і неодмінною складовою його професійної компетентності. Слід особливо зазначити, що особистість педагога вищої школи, його ерудиція, загальна і професійна культура визначають моральний авторитет серед колег і студентів і виступають одним з визначальних чинників забезпечення якості професійної підготовки фахівців.

В.Г. Кремень особливо наголошує на ролі педагога, зазначаючи, що "якщо навіть застосовувати найсучасніші комп' ютерні системи, високі телекомунікаційні технології, які, поза всяким сумнівом, стимулюють динаміку та ефективність навчального процесу, підвищують інтерактивність освітнього середовища, ніщо і ніхто не зможе повністю витіснити й замінити мистецтво безпосереднього педагогічного діалогу "вчитель - учень". Тому особливо важливою є підготовка високопрофесійних педагогічних та науково- педагогічних працівників, які відповідають інтеграційному критерію " педагогічна майстерність + мистецтво комунікації + нові технології". Саме в сенсі відповідності цим критеріям нам потрібно переглянути підготовку й підвищення кваліфікації вчителя" [1, с. 15].

Водночас необхідно підкреслити, що основою успішної та ефективної діяльності викладача виступає все ж його висока професійна компетентність. Тому постійне прагнення до її підвищення, до регулярного оновлення своїх знань має розглядатись і як одна із складових його морально-етичної парадигми. Тому сучасному викладачеві вищої школи вже недостатньо бути висококваліфікованим фахівцем у своїй професійній сфері. Збільшення обсягу інформаційних потоків і прискорення науково- технічного прогресу при обмежених термінах професійної освіти істотно ускладнюють процеси оволодіння студентами навчальним матеріалом. Належне його викладання вимагає від фахівця постійної роботи по удосконаленню своєї педагогічної майстерності, необхідність оволодіння якою також стає справою морально- етичного характеру.

Як цілком справедливо зазначає у зв'язку з цим Н.Г. Ничкало, "нова доба потребує розвитку педагогічного знання з урахуванням загальної системи людинознавства, розвитку прогресивних традицій педагогічної антропології, створення сучасних дидактичних систем, авторських шкіл, обгрунтування і впровадження інноваційних методик професійного розвитку і виховання особистості. Отже, цілісній системі освіти має відповідати цілісна педагогічна наука, яка б охоплювала всі ланки державної і громадської освіти і самоосвіти, сприяла розвитку неперервної освіти" [2, с. 37].

Таким чином, моральним обов' язком справжнього викладача мають стати не тільки зростання власної практично-педагогічної компетенції, а й оволодіння педагогічною теорією, а це, у свою чергу, передбачає проведення активних педагогічних досліджень та удосконалення методики викладання своїх навчальних дисциплін, розробку необхідного навчально-методичного забезпечення, яке б сприяло підвищенню ефективності пізнавальної діяльності студентів, а відтак - і якості їх підготовки. Для цього самі заклади освіти мають створювати дієву систему мотивації підвищення активності педагогів і забезпечувати її ефективне функціонування.

Не випадково В.Г. Кремень надзвичайно високо ставить завдання створення умов підвищення педагогічної мотивації. Він зазначає, зокрема, що "ХХІ ст. вимагає, щоб Україна, як і кожна держава окремо, а також і всі суспільства разом, створювала умови - інтелектуальні, економічні, соціальні, політичні, моральні, які б підвищували педагогічну мотивацію і високо поціновували гідність педагога, науковця, інтелектуала. Тільки за такої умови освітнє середовище може формувати і життя" [6, с. 171].

Таким чином, морально-етичні питання професійної педагогічної діяльності являють собою досить складну і багатоаспектну проблему. Однак для її успішного вирішення необхідно виокремити два основних аспекти. Перший аспект стосується широкої енергійної і невідкладної боротьби з тими ганебними явищами, які вже заподіяли великої моральної шкоди авторитетові вищої школи. Навчальним закладам необхідно беззастережно позбавлятися від викладачів, безпринципність та аморальні вчинки яких не сумісні з їх високим соціальним статусом педагога - вченого і вихователя. Другий же аспект проблеми носить стратегічний характер і стосується створення належних правових, моральних, матеріальних та інших умов, які б стимулювали активність викладача у всебічному підвищенні своєї професійної компетентності і педагогічної майстерності. Це розвивати сучасну демократичну особистість, удосконалювати ідеали та цінності відкритого громадянського суспільства, реалізовувати національні інтереси, вибудовувати спільний Європейський дім, відчувати єдність світу в його розмаїтті, постійно розвивати і збагачувати людську солідарність" [1. с. 16].

Успішне розв'язання цих складних і відповідальних завдань потребує також подальшого розвитку педагогічної теорії, ефективного управління навчально-виховним процесом на підставі принципів логіки управління, дослідження яких виконано нами у роботі [3]. Підвищення соціальних вимог до професійної компетентності та особистісних якостей фахівців,