До завдань професійної соціалізації у вищій школі віднесемо:

оволодіння професійними технологіями;

оволодіння рядом професійно важливих особистісних рис;

прагнення студента до професійного самовдосконалення;

становлення основ гуманістичної культури студента, адже на передньому плані серед цілей та орієнтирів свого подальшого розвитку людство визначає принцип гуманізації всіх процесів, які відбуваються в суспільстві.

Сучасний процес підготовки та формування майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі повинен будуватися на гуманістичному, культурологічному, особистісно-діяльнісному та мотиваційному підходах, що націлюють студента на придбання не тільки вузькопредметного знання. У зв'язку з цим головною метою вищого навчального закладу будь-якого профілю в умовах сучасного суспільства повинна бути підготовка фахівця, здатного вийти за рамки конкретної науки, бачити світ у цілому, використовувати гуманітарні способи одержання й інтерпретації інформації, здатного зайняти гуманітарну позицію в рамках своєї професії, готового діяти, приймаючи "гуманітарні рішення" у рамках своєї компетенції й т.ін. Це ні в якому разі не означає нехтування підготовкою до професійної праці, бо сукупність загальнолюдських ідей, професійно-ціннісних орієнтацій, універсальних способів пізнання та гуманістичних технологій дає змогу особистості розвиватися в гармонії із загальнолюдською культурою і набувати соціальної та професійної стійкості.

Д. Крюкова наводить структуру сучасної загальної та професійної готовності студентів до праці [2; 82]. Модель випускника вищого навчального закладу, за автором, складається з десяти блоків, виділених в базові особистісні та професійно значущі якості (див. таблицю), завдяки яким майбутній фахівець може досягти високого рівня як у професійній, так і особистісній сфері.

З наведеної таблиці ми бачимо, що модель спеціаліста (випускника ВНЗ) - це узагальнений взірець професіонала не тільки як вузькоспеціа- лізованої істоти, а і компетентного фахівця із широкими поглядами і кругозором при вирішенні будь-яких завдань, які набуті в результаті освіти. Модель спеціаліста є кінцевою метою діяльності вищої школи і відповідає всім вимогам практики, з врахуванням тих змін, які прогнозуються в недалекому майбутньому.

Підкреслимо, що зміст професійної соціалізації повинен забезпечувати і певний резерв розвитку, адже, по-перше, не можна передбачити всі умови, які виникнуть в реальному житті; подруге, структура професійної діяльності постійно відчуває зміни. Основне завдання вищої освіти -навчити студентів учитися, завдяки чому вони зможуть поповнювати знання і вдосконалювати свій досвід, аналізувати і використовувати у своїй професійній діяльності досягнення науки й техніки. Суспільство зацікавлене не тільки в фахівцях високого рівня, а й в активних громадянах, здатних приймати рішення та критично мислити, гнучко реагувати на умови життя, які змінюються. Виходячи з вищенаведеного, психолого-педагогічні знання розглядаються нами як одна із складових підготовки студентів будь-якої спеціальності гуманітарного чи технічного вищого навчального закладу і є важливими в процесі професійної соціалізації майбутнього фахівця.

За формування професійно значущих якостей випускника відповідають спеціальні знання (навчальні дисципліни за фахом), які свідчать про готовність до рішення задач, пов' язаних з професією. Загальні знання надаються всім студентам вищих навчальних закладів для всебічного розвитку особистості та відповідають за формування базових особистісних якостей, які потрібні для реалізації в процесі професійної соціалізації.

Для досягнення професійної компетентності (складової процесу професійної соціалізації) необхідна міцна єдність загальних і спеціально- технічних знань як по кожній навчальній дисципліні окремо, так і по всій сукупності навчальних предметів у цілому, тобто студенти повинні мати комплекс професійно-значимих знань, умінь і навичок. Підготовка майбутніх фахівців можлива на основі органічного сполучення, взаємозв'язку й інтеграції цих знань. Але зазначимо, що вивчення циклу гуманітарних дисциплін повинно бути пов' язане зі специфікою майбутньої професії, враховуючи і прикладні аспекти.

Навіщо студенту потрібно набувати психоло- го-педагогічних знань? Чи будуть використовуватися такі знання в майбутній роботі і в житті або відійдуть як непотрібні? Особливо актуаль- ним це питання є у ВНЗ технічного напрямку або технічних спеціальностей.

У даний час необхідність психолого- педагогічної освіти фахівця не викликає сумніву. Психологія та педагогіка викладаються вже не тільки студентам, які здобувають фах психолога або педагога, навіть не тільки студентам гуманітарних спеціальностей. Психолого- педагогічні знання увійшли і в систему вищої технічної освіти. Та навіть за таких обставин дуже важко переконати студента в тому, яку фундаментальну роль грають психолого- педагогічні знання в соціалізації студента ВНЗ як фахівця, в його професійній компетентності. (Професійна компетентність - багатофакторне явище, що включає в себе систему знань і умінь, ціннісних орієнтацій, інтегративних показників культури фахівця (мова, стиль спілкування, відношення до себе і своєї діяльності, до суміжних областей знання). До того ж психологія і педагогіка (різні галузі цих наук) це не предмети- доважки, які є зайвим тягарем під час засвоєння базової спеціальності. Викладач повинен сформулювати свій власний варіант відповіді на питання сучасного студента-прагматика: "А для чого це все нам потрібно?" Крім того, ця відповідь має бути не одноразовою, а відповіддю- методикою, органічною складовою усього процесу викладання. Вдала відповідь зможе, хоч невеликою мірою, переломити суто прагматичну орієнтацію сучасної студентської аудиторії і переконати, що світоглядні, морально-етичні питання теж мають право на існування в навчальних курсах, адже професійна підготовка майбутніх фахівців не може обмежуватися лише накопиченням суто спеціальних знань, навичок та умінь і значною мірою зумовлена їхніми знаннями в психолого-педагогічній сфері.

Для забезпечення успішної професійної соціалізації в стінах ВНЗ необхідно допомогти студенту