Знання основ психології і педагогіки має винятково важливе значення для кожної людини. Психологія вивчає закономірності і механізми психіки - особливої системи, що забезпечує відображення і пізнання зовнішнього світу і на цій основі регулювання поведінки і діяльності людини. Кожний майбутній фахівець є носієм власного психічного світу, ігнорування проблем і тенденцій якого не може не відбитися на його творчій ефективності. У процесі професійної соціалізації він неминуче вступає в суспільні відносини з іншими людьми, що відносяться до даного професійного середовища, взаємодіє з ними, тому для нього важливо розуміти причини їхнього стану і поведінки, знати наслідки своїх слів чи дій. Психологія має унікальне практичне значення для кожної людини, тому що дозволяє:

а) глибше пізнати самого себе, а отже, і змінювати себе;

б) навчитися керувати своїми психічними функціями, діями, станами і усією своєю поведінкою;

в) краще розуміти інших людей і взаємодіяти з ними.

На нашу думку, психологічні знання потрібні і для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистісного потенціалу, налагодження стосунків між членами трудового колективу та між людиною і технікою.

Беззаперечним є те, що кожна людина має у своєму розпорядженні певний обсяг психологічних знань, отриманих на основі її власного життєвого досвіду, спостережень і аналізу поведінки інших людей. Їх називають життєвими психологічними знаннями. Але вони ні в якій мірі не можуть замінити наукові психологічні знання, оскільки мають інтуїтивний характер, пов'язані з конкретними ситуаціями, недостатньо узагальнені, отримані з використанням дуже обмежених засобів дослідження. Тому тільки наукові психологічні знання дозволяють людині успішно вирішувати численні практичні психологічні проблеми (в тому числі пов' язані з працею), що ставить перед нею реальне життя.

На нашу думку, у сучасних умовах кожен фахівець повинен мати й певні педагогічні знання, знати закономірності процесів навчання і виховання, принципи, форми, методи і прийоми практичного здійснення навчання і виховання, у тому числі самонавчання і самовиховання. "Навіщо ж потрібні ці знання?" - знов задасть запитання студент-прагматик. По-перше, будь- який професіонал, здійснюючи свої функціональні обов'язки, повинен навчати і виховувати підлеглих, сполучаючи високу вимогливість і принциповість з довірою і повагою до людей, постійною турботою про них, допомогою в службових і життєвих складних ситуаціях. Подруге, високий рівень професіоналізму потребує постійного удосконалення професійних знань, умінь, навичок, що можливо за умов сформова- ності у фахівця потреби і вмінь самостійно отримувати нову інформацію, аналізувати та робити висновки, самостійно застосовувати нові знання.

Психолого-педагогічні знання в професійній соціалізації майбутніх фахівців мають і практичну значущість - вони допоможуть встановленню ділових та міжособистісних стосунків, а також у роботі з персоналом і різними соціальними групами. Також отримання таких знань є необхід- ною умовою продуктивного виконання своїх функцій та обов' язків в суспільстві, але і для досягнення комфортного стану свого буття: власного гармонійного розвитку, ефективного виконання гуманних функцій у суспільстві, колективі, родині (плідно співпрацювати і спілкуватися з колегами, виховувати дітей, мати вірних друзів).

В той же час психолого-педагогічно непідго- товлені студенти частіше підпадають під вплив негативних чинників, що супроводжують професійну діяльність, відчувають особистісні деформації, нездатність до адекватної оцінки незнайомої ситуації і в прийнятті грамотного професійного рішення, відсутність ініціативи й активності, а нерідко і невміння будувати відносини на позитивній основі, в суспільному житті нового колективу. Усе це знижує конкурентоспроможність випускників вузів, процес їхньої професійної соціалізації в суспільстві і самореа- лізації себе як особистості.

Студентам-випускникам вузів потрібно знати і пам'ятати, що професійна соціалізація здобуває дві можливості. Одна з них, що обмежує духовний розвиток, полягає в тому, що студент, завершивши визначений рівень навчання в системі освіти, прагне зберегти (нерідко - забути) засвоєні знання, навички, цінності. Друга, що створює широкі можливості для подальшого духовного розвитку особистості, виявляється в тому, що людина, ставши дорослою і почавши свій самостійний трудовий шлях, продовжує опановувати багатствами культури за допомогою самоосвіти, самовиховання, саморозвитку. Цей шлях безустанного духовного збагачення особистості через активне включення в сферу культури, особливо значимий в нашу епоху, коли значно розширилося коло інтелектуально- розвинутих людей, підготовлених попередньою освітою у вищому навчальному закладі і вихованням до самостійного духовного розвитку.

Для оволодіння ефективними психолого- педагогічними знаннями студенту (майбутньому фахівцю) важливо не обмежуватися плановими заняттями, а необхідно систематично працювати над тим, щоб на основі засвоєння знань забезпечити удосконалення психолого-педагогічної культури. Отже, вивчення психології і педагогіки забезпечує лише здійснення першого кроку в становленні фахівця, в його професійній соціалізації, за яким обов' язково повинна випливати самостійна робота.

Все вищесказане дозволяє зробити висновок, що психолого-педагогічні знання відіграють важливу роль у підготовці студентів до корисної і компетентної професійної діяльності, в професійному становленні (соціалізації) індивіда і сприяють:

підвищенню загальної і психолого- педагогічної культури;

вмінню краще розуміти інших людей і взаємодіяти з ними;

вмінню самостійно мислити і передбачати наслідки власних дій;

самостійно учитися й адекватно оцінювати свої можливості;

самостійно знаходити оптимальні шляхи досягнення мети і подолання труднощів, які виникають у процесі роботи і життя.

Потрібно вказати, що в даній статті підкреслюється значення тільки психолого-педаго- гічних знань і не розкривається повна картина