УДК 37.013.73:316.752

Казьмірик С.М., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

ДИНАМІКА ІДЕЇ ЦІННОСТІ В ЗАГАЛЬНІЙ ТА ПЕДАГОГІЧНІЙ АКСІОЛОГІЇ

Стаття присвячена окремій галузі філософії освіти - теорії цінностей. Описана динаміка розвитку аксіологічних ідей у філософії та педагогіці. Визначені принципи логіко-структурної побудови педагогічної аксіології.

The article is devoted to the separate branch of educational philosophy - the theory of values. The development of axiological ideas in philosophy and pedagogics is described. The article determines the logical and structural principles of pedagogical axiology. Аксіологія (від гр. бй'а - цінність, вартість і Хоуос - слово, поняття, вчення) - теорія цінностей, що з'ясовує й досліджує якості та властивості предметів, явищ, процесів, які здатні задовольняти потреби, інтереси й бажання людей [12]. Функція аксіології полягає у з'ясуванні цінностей як певних смислоутворюючих засад людського буття, які зумовлюють спрямованість та мотивування життєдіяльності особистості (ціннісні орієнтації). Як автономна галузь філософських досліджень аксіологія формується лише у ХІХ-ХХ ст. За Кантом, поведінка людини, її соціокультурна активність повинні визначатися певними позаісторичними (трансцендентальними) абсолютами. Обґрунтування загальнозначущих, позачасових, необхідно- обов'язкових засад людської життєдіяльності (теорія всезагальних принципів - норм), застосоване Кантом, дало могутній поштовх розробці аксіології, в тому числі у її соціально- філософському аспекті. Усвідомлюючи та інтерпретуючи проблематику цінностей, Кант пориває з античними та середньовічними традиціями філософського ототожнення буття і блага, протиставляє сферу моралі сфері природи і тим самим визначає головні аксіологічні питання: значення, вибір, повинність, оцінка, ставлення, орієнтація тощо. У творах неокантіанців (О. Лібман, Ф. Ланге, О. Введенський, О. Кістяківський, Д. Богдашевський, Р. Г. Лотце,

В. Віндельбанд, Г. Ріккерт) проблема цінностей набуває самостійного значення [11].

Центральним пунктом аксіологічної теорії є питання про природу і можливості оцінок і оціночних суджень, співвідношення в них елементів абсолютного й відносного, об'єктивного й суб'єктивного, питання про критерії такого розрізнення і умови співвідносності різних систем цінностей, у тому числі різних людських ціннісних світів. Залежно від відповідей на ці запитання способу їх інтерпретації, аксіологічна проблематика в історії філософії визначалася й модифіку валася, набирала конкретних концептуальних форм. Головними серед них були трансценденталістська та онтологічна версії аксіології. Розгорнуту концепцію аксіології вперше представив Р. Г. Лотце, який застосував поняття "об'єктивна значущість" у логіці та математиці й категорію "цінність" в естетичних та етичних контекстах. Учень Лотце В. Віндельбанд, визнаючи філософію як "учення про загальнозначущі цінності", запропонував розв'язання проблеми аксіології засобами філософії культури (цінності - блага). Г. Ріккерт розробляє вчення про цінності як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" й "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує

М. Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на доведення суб'єктивно- емоційної природи цінностей тезою про "інтенсіональність" ціннісних відносин. Д. Дьюї розвиває натуралістичну версію (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в концепції філософської антропології (Шеллер, Плесснер, Гелен, Портман). За М. Шеллером, цінності виступають як феноменальність і визначаються апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт. На думку Шеллера, цінності, що уособлені в благах, не тотожні самим благам. Він протиставляє формальній етиці Канта "матеріальну етику цінностей", за якою цінність є актом переживання цінності (акти симпатії), пізнання цінностей або їх відображення, засноване на почутті (любов і ненависть). Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей [3].

Різні аспекти теорії цінностей наведені в працях таких сучасних соціальних філософів, як С. Тулмін, А. Блументаль, В. Іванов, С. Кримський. Теорія цінностей утворює одне з помітних дослідницьких полів соціальної науки. Працями М. Вебера (концепція "розуміючої соціології"), У. А. Томаса і Ф. Зненацького аксеологічна проблематика введена в соціологію. Ціннісні основи визначення способу буття характеризують сучасну гуманістику. Особливого значення проблема цінностей набуває в етиці [4]. Більшість "класичних" і сучасних аксіологів користуються поняттям "цінність" як еквівалентом поняття "добро", "благо". Ототожнення категорій "цінність" та "благо" найвиразніше представлено прагматичною версією аксіології (прагматичний інструменталізм Дж. Дьюї) та екзистенціалізмом (Ясперс, Хайдеггер, Сартр). Заслуга прагматизму полягає у наголосі на методологічному значенні соціального та гуманітарного знання як способу пізнання та вдосконалення соціального досвіду, який, у свою чергу, покликаний забезпечити засобами цілеспрямованої діяльності людське "добро", сприяти вдосконаленню суспільства (принцип "меліоризму"). Складність явища "цінність", різновизначеність цього поняття спричинили плюралістичну ситуацію і щодо з'ясування суті та природи цінностей, і стосовно їх функцій. Відомий американський філософ А. Блументаль [11] наводить декілька варіантів найтиповіших відповідей на запитання про суть цінностей: ціннісними уявленнями володіє лише людина; ціннісними можливостями володіють й інші істоти, всі речі можуть бути цінностями; цінності - це лише психологічний феномен, характеристика прагнень і устремлінь індивіда; всі людські бажання є цінності, завжди позитивні, не існує негативних цінностей; цінності складаються лише з потаємних бажань особистості, не поширюються на тривіальні речі; цінності не можуть бути усвідомленими і висловленими їх носіями, а відповідно, не можуть бути науково досліджені; можливе істинне знання про цінності інших людей і власні. Сам Блументаль вважає, що "цінність є все те, що людський індивід або група відчуває, що йому подобається або не подобається...", тобто віддає перевагу психологічно-емоційному визначенню цінностей. Проблематика теорії цінностей охоплює широке коло