УДК 37.03:78+613 Букач М.М.

МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ - ЗАПОРУКА ЗДОРОВ'Я

У статті розглянуто проблему впливу музичного виховання на оздоровлення людини. Як педагоги, так і медики прийшли до висновку, що високий рівень духовної культури особистості є запорукою захищеності від багатьох хвороб.

Ключові слова: духовна культура, музика, арт-педагогіка, арт-терапія, здоров'я.

В статье рассматривается проблема влияния музыкального воспитания на оздоровление человека. Как педагоги, так и медики пришли к заключению, что высокий уровень духовной культуры личности есть залогом защищенности от многих болезней.

Ключевые слова: духовная культура, музыка, арт-педагогика, арт-терапия, здоровье.

Problem of music education impact on human health is considered in the article. Both teachers and doctors made the conclusion that high level of mental culture of a person is the ground for protection from a great number of disease.

Key words: spiritual culture, music, art pedagogics, art therapy, health. Однією з характерних рис сьогодення є стрімкий науково-технічний прогрес, призначення якого - забезпечення матеріальних потреб суспільства та підвищення добробуту людей. Але досягнення цієї мети вступає в протиріччя з розвитком духовної сутності людини: техногенне забруднення навколишнього середовища і його негативний вплив на здоров'я самої людини. Чим же відповідає наш організм на блага цивілізації?

На фізіологічному рівні - це проявляється у вигляді високого (низького) кров'яного тиску, посиленого потягу до їжі, а отже зайвою вагою та збільшенням навантаження на роботу серця; інфарктами; підвищенним рівнем холестерину в крові, що призводить до головних болів, судинних спазмів; імпотенції та фригідності.

На психологічному рівні - захворюванням неврозами, які супроводжуються депресіями, суіцидними настроями, почуттям безпорадності перед труднощами, роздратованості в спілкуванні в сім' ї та з колегами по роботі.

На соціальному рівні - прагненням відгородитися від дискомфорту за допомогою вживання алкоголю, табаку і наркотиків; і як наслідок - падіння продуктивності праці, зростання кількості розлучень, неповних сімей, абортів, відмова від материнства; зростання кількості самогубств та ін.

Бажання людей вирішити свої матеріальні проблеми, нехтуючи духовними принципами, призводять до зворотних результатів - погіршується якість життя, збільшується кількість хворих, скорочується середня тривалість життя людини. Виникає гостра необхідність переглянути з соціальних, педагогічних, медичних, економічних позицій ключові питання організації виховання та масового оздоровлення працездатного населення. У зв'язку з цим, у новому світлі постають можливості впливу засобів музичного виховання не лише на розвиток особистості, але й на гармонічну діяльність різних органів, відтворення порушених функцій організму, підвищення ресурсних можливостей організму. З цього приводу особливий інтерес як у педагогів, так і медиків викликає використання безлікувального впливу музичного мистецтва, яке отримало назву музикотерапії.

Виникає запитання, чому музична педагогіка та медицина звертаються до мистецтва не лише з приводу виховання, а й лікування найширшого діапазону хвороб - від нервово-психічних до серцево-судинних? Річ у тому, що музична педагогіка активно розробляла проблему впливу засобами музичного мистецтва на духовну сферу людини, а медицина дійшла до висновку, що одним із найголовніших факторів у боротьбі людини з багатьма хворобами є її власна духовність, тобто йдеться про духовне багатство особистості, рівень культури її почуттів. Високий особистісний духовний рівень є надійним захистом від багатьох пагубних звичок, таких як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія та ін. Крім того, здатність сприймати мистецтво заспокоює нервову систему, а отже знімає негативне емоційне напруження. Мистецтво дарує людині очищення почуттів і душі. Іншими словами, охорона і зміцнення здоров'я людей у значній мірі визначається розвитком і вдосконаленням її духовних сил, тобто залежна від рівня вихованості. Враховуючи таку значущість виховання, і зокрема мистецтв, музичні педагоги та медицина, об'єднавши свої зусилля, радять звертатися по допомогу до музики як до ефективного інструмента впливу на внутрішній стан людини.

Музика є багатоцільовий лікувальний засіб, який здатен змінювати частоту пульсу, артеріального тиску, вживання тканинами кисеню, впливати на стан вегетативної та центральної нервової систем. Означені властивості музики стали основою для подальших розробок найбільш ефективних форм музикотерапії, серед яких сьогодні відрізняють: пасивну форму музикотерапії, яка полягає в прослуховуванні музики, та активні форми музикування, вокалотерапія і танцетерапія.

Однак слід зазначити, що музикотерапія пройшла непростий шлях становлення, на якому спостерігалися як підйоми й популярність, так і забуття й звинувачення в шарлатанстві. «У Давній Греції музиці надавали універсального значення. Корифеї античної цивілізації Піфагор, Аристотель, Платон, Плутарх звертали увагу суспільства на виховну та цілющу силу впливу музики, яка на їх думку, встановлює пропорційний порядок і гармонію в усьому Всесвіті, у тому числі й порушену хворобами гармонію в людському тілі» [15].

Уже в перших працях давньогрецького філософа Піфагора ми знаходимо опис того, яким чином музика може впливати на емоційні стани людини. Одним з найважливіших понять в етиці Піфагора була «евритмія» - здібність людини знаходити вірний ритм в усіх проявах життєдіяльності: мовленні, жестах, співах, іграх, танцях, вчинках та ін. Через знаходження властивого лише їй ритму людина могла гармонійно підключитись до космічного ритму світу.

Школа Піфагора розробила систему моральних приписів та вчення про «катартичний», тобто очищуючий вплив музики на людину. «Психічні розлади піфагорійці розцінювали як етичні, а вплив музики також є етичним. Діючи за допомогою тривалих музичних подразників, вони доводили афект до його крайності і викликали стан, який можна сподобить стану від реагування - «катарсису» [9, с.