ґрунтовної наукової основи. У Петербурзі на початку століття вченими Психоневрологічного інституту була створена спеціальна комісія, метою якої було вивчення впливу музики на живі організми та людину. Академік В. М. Бехтерев на засіданні цієї комісії виступів із доповіддю «Значення музики в естетичному вихованні дитини з перших днів її дитинства». У доповіді було зосереджено увагу на використанні музики з метою зміцнення здоров'я. В.М. Бехтерев переконливо показав, наскільки важливе, для нормального здорового розвитку дитячого організму, залучення дитини до музики із самого раннього віку. На думку вченого, музика здатна надати неоцінену допомогу вихователям у розвитку слуху в дітей. Слух як сприймаючий орган для дитини важливіший за зір, бо як показали спостереження, позбавлена слуху дитина, через глухонімоту, різко відстає у своєму розвитку, що не спостерігається в таких крайніх формах зі сліпими від народження. Крім того, на психіку малюків благотворно діють ніжні колискові пісні. Мелодійна музика допомагає в боротьбі з підвищеною нервозністю та вередуваннями, до яких особливо схильні діти в ранньому дитинстві.
В.М. Бехтереву належить багато методичних порад щодо використання музики в лікувально- профілактичних цілях. Так, він рекомендував, аби вивести людину з того чи іншого настрою, спочатку слід дати їй прослухати мелодії, які відповідають цьому настрою, потім поступово змінювати характер музики відповідно до бажаної зміни настрою. Ґрунтуючись на досвіді, вчений стверджував, що «найбільш сильний і яскраво виражений ефект дає однорідна за своїм характером музика. У складному творі, який передає бурхливу зміну настроїв, його сумарний вплив складно, а іноді навіть неможливо передбачити. Тому для лікувальних цілей не слід брати об'ємні твори. Краще проводити ретельний цілеспрямований підбір музичних уривків або твори малих форм - романсів, пісень та ін.» [5, с. 32-34]. Слід визначити, що ефективність розроблених В. М. Бех- теревим методичних рекомендацій була підтверджена всім подальшим розвитком методу і в нашій країні, і за кордоном.
Звертає увагу на себе той факт, що саме на кінець ХІХ - початок ХХ ст. припадає сплеск інтересу дослідників фізіологів до впливу музики на різні системи людини: Conty, Charpentier (1874), Mentz (1895), Binet, Conrtier (1896) Cinibanlt (1898) показали, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення, підвищує темп респірації. Було виявлено посилюючу дію музичних подразників на пульс, дихання в залежності від висоти, сили та тембру. Значний фізіологічний вплив на кардіоваскулярну систему справляли мінорні тональності, дисонанси, низкі тони (Hyde, 1918), у деяких випадках - високе звучання (Patrizi, 1896), популярна музика (Treves, 1927).
І. В. Темкін досліджував вегетативні реакції в залежності від характеру музики. За результатами його досліджень, мажорна музика швидкого темпу збільшувала пульс, підвищувала максимальний артеріальний тиск, збільшувала тонус м'язів, підвищувала температуру шкіряних покривів предпліччя. Мінорна музика повільного темпу уповільнювала частоту серцевих скорочень, знижувала максимальний артеріальний тиск, а також тонус м' язів і температуру шкіряних покривів предпліччя [11]. Загальний результат досліджень: серцево-судинна система помітно реагує на музику, коли вона надає задоволення і створює приємний настрій; у цьому випадку уповільнюється пульс, посилюються скорочення серця, знижується артеріальний тиск, розширюються кровоносні судини; якщо ж музика дратує - серцебиття поча- щується і стає слабким. Під впливом музики змінюється тонус м'язів, моторна активність (І.М. Спір- тов, 1903; Hyde, 1924; Б.Г. Ананьєв, 1927 та ін.). Але попри все різноманіття впливів музики на організм людини, вчені неодноразово підкреслюють думку, що музика позитивно впливає на людину, на її виховання та здоров' я лише в тому випадку, коли вона їй подобається.
В. І. Петрушин поставив проблему співвідношення емоцій що виражені в музиці, з емоціями повсякденного життя взагалі і з емоціями, властивими тому чи іншому типу людського темпераменту. Зокрема, експериментально було доведено, що твори, які виражають один і той же настрій, мають схожість за вказаним в нотах темпу (швидкий або повільний) та ладу (мажорному або мінорному). У результаті відбору творів на основі темпу та ладу вдалося побудувати таблицю, у якій узагальнені основні характеристики засобів музичного вираження, настрою та літературні визначення того чи іншого музичного твору. Відчуттів тепла, легкості в тілі, мотивації до творчої діяльності не було виявлено. Ось деякі уривки з самозвітів про вплив рок- та диско- музики: «Ні про що не хочеться думати», «Думки кудись зникли», «Ніяких відчуттів. Уявлення міста, суєти, руху», «Майже нічого не думається, якщо й виникає думка, то відразу обривається» та ін. Таким чином, автор доходить до висновку, що в результаті прослуховування рок- та диско- музики більш активну діяльність виявлено у лівій півкулі головного мозку, а післядія прослухову- вання класичної музики - превалювання правої півкулі в системі роботи двох [6, с. 82-87].
Дослідження М.Д. Вальчихіна та С.А. Гуреви- ча доводять, що звукові коливання безпосередньо впливають на біохімічні процеси в організмі. На їх думку, музичні твори являють собою певну послідовність сигналів - механічних коливань у
Як видно з наведених даних у таблиці, для процесів, що відбуваються в різних органах, ферментативні реакції, які визначають спільну швидкість біохімічних перетворень, різні, а отже й чутливість цих органів до звуків різної частоти не може бути однаковою. Таким чином, «для кожної системи органів людського тіла існує найбільш ефективна сукупність звукових коливань - «музична партитура органа»