Мозок людини - один з найвидатніших творінь Природи, яке привертало до себе увагу вчених різних галузей науки. Прагнення зрозуміти приховані тут скарби й спрямувати їх на активізацію процесів виховання та лікування людини - одне з надзавдань, яке стоїть перед науковцями. Наприкінці ХХ століття, російським науковцям під керівництвом доктора медичних наук Л. Левіна вдалося отримати озвучені біоелектричні сигнали мозку, які виявилися не хаотичним нагромадженням звуків, а чарівною, як стверджують вчені, за красою, мелодією. Причому в кожної людини своя індивідуальна музика мозку. Аналізуючи отримане звучання, вчені висунули припущення про можливість використання «музики мозку» для лікування різноманітних психічних хвороб. Методика розроблена на основі багаторічних досліджень, вказує на ефективність лікування депресії, різних форм порушення сну, тривоги, словом, для лікування неврологічних, психічних і різних психосоматичних захворювань. Позитивні результати можуть бути при лікуванні алкоголізму, сексуальних розладів.

У Росії створена мережа центрів, у яких пацієнт має можливість зробити запис власної електроенцефалограми, яка в подальшому обробляється й у спеціалізованому центрі переводиться на музику. Записавши музику, спеціально підібрану, виходячи з індивідуальних потреб мозку людини, касету відправляють адресату, але вже з спеціальними рекомендаціями, у чому полягають особливості касети, як її використовувати для лікування. Тобто ми бачимо, що сучасна медицина здатна втручатись у діяльність мозку переводячи коливання однієї модульності в іншу, впливати на окремі ділянки мозку, у яких порушено гармонію звучання. Розроблена програма дозволяє працювати не лише із хворими, а й здоровими людьми. «Програма підвищує працездатність, знижує втому після напруженої розумової і фізичної праці, підвищує і адаптаційні можливості людини, що опинилась в екстремальних або несприятливих умовах» [4, с. 26-27]. Наведена безмедикаментозна технологія, у сучасних умовах активно використовується в таких країнах, як США, Франції, Японії. На жаль, в Україні означена технологія ще не набула широкого застосування.

Як ми вже зазначали, крім пасивних форм музикотерапії, все більшої популярності набувають її активні форми, такі як вокалотерапія та танцетерапія, які мають свої особливості застосування та впливу, тому вважаємо за потрібне більш детально зупинитися на них.

Переконливим і ефективним щодо виховного та оздоровчого впливу одного з різновидів музикотерапії - є вокалотерапія. Видатні педагоги й музиканти неодноразово підкреслювали надзвичайні можливості впливу вокалу на людину. К. Д. Ушинський захоплювався виховними можливостями хорового співу та впливом його на розумові сили дітей та організацію класу. Видатний педагог вважав, що в співі є те, що виховуює душу і почуття. Відомий композитор З. Кодай, який вважається зосновником угорського музичного виховання, акцентував увагу на чудодійних властивостях ритму, здатного дисциплінувати нерви, тренувати гортань і легені, що ставить спів поряд з фізичною культурою

Означені властивості співу могли б суттєво вплинути на виховання здорового підростаючого покоління, якби до цього виду виховної діяльності в нашій системі освіти було б належне ставлення. Один урок музики на тиждень, у якому спів є лише одним із багатьох видів музичної діяльності, безумовно, не дає можливості суттєво впливати на попередження розвитку в дітей неврозів, фобій, дипресій, бронхіальної астми, головних болів та ін. негараздів, з якими в останні часи все частіше стикаються наші діти.

Ми маємо розуміти, що активне використовування у виховній роботі вокалу - це підвищення резервних можливостей організму, яке здійснюється через опанування дитиною наступних вмінь та навичок:

емоційне настроювання на виконання вокального твору (тренування емоційної системи, що дає змогу відчути себе в різних життєвих ситуаціях, підготуватися психологічно до життєвих випробовувань);

засвоєння нижньореберного діафрагмотич- ного дихання, яке сприяє підвищенню обсягу кисню в організмі й активізації хімічних реакцій на клітинному рівні;

активізації роботи резонаторів, які створюють сприятливий вібраційний фон для розвитку організму та ін.

Як видно з наведеного, спів є не лише ефективним виховним але й незамінним оздоровчим засобом. «Вокалотерапія - метод активної терапії органів і функцій дихання завдяки звуковим вібраціям, діафрагматичного дихання, дозованих співацьких навантажень. Під час співу відбувається процес саморегуляції функцій дихання пацієнтів, що оздоровче впливає на організм в цілому, насичуючи кров киснем, регулюючи енерго- обмін» [5, с. 42-43].

Ведучи мову про вокалотерапію, слід акцентувати увагу на деякі її особливості:

завдяки залученню дітей до групових форм співу вона знімає почуття невпевненості, сором'язливості, які є причиною зниження ефективності запропонованих виховних та оздоровчих заходів. Спів в умовах ансамблю чи хорового колективу спрощується подолання психологічних перешкод. На відміну від індивідуальних занять, кожен учень утягується в процес співу, відволікається від власних проблем, захоплюючись колективною творчістю, а це створює умови для розкриття й ствердження власних почуттів;

означений метод практично не має вікових обмежень та протипоказань при профілактиці та лікуванні бронхіальної астми, бронхіту, пневмонії, а також різноманітних психологічних захворювань;

відносно нескладно організувати виховний та оздоровчий (терапевтичний) вплив вокального звуку. Кожен орган людського тіла генерує коливання певної частоти і «відгукується» на зовнішні вібрації подібної частоти. Знаючи ці частоти, а також частоти які народжуються при проспівуванні тієї чи іншої голосної, можна цілеспрямовано впливати на діяльність того чи іншого людського органу. Вченими встановлено, що наприклад, звук І позитивно впливає на головний мозок, гіпофіз, органи почуттів (очі, вуха, ніс). Звук Є - на горло, гортань щитовидну залозу, а звук А - на верхні дихальні шляхи, верхні відділи