І все ж таки граматика не може мати справу з окремими словами. Як кожна наука, вона прагне до узагальнень, систематизації, встановленні закономірностей. Для оптимального обліку лексичної семантики граматика орієнтується на класи і підкласи слів. Великого значення в сучасній граматиці набуває питання про поділ на частини мови /ці лексико-граматичні групи відомі ще з античних часів/, а й виявлення підкласів всередині кожної частини мови [5]. При цьому треба визначити такі підкласи, які найбільш важливі для граматики. Наскільки важливі лексико-граматичні розряди іменників (власні/ загальні, речовинні/ матеріальні) для формулювання правил вживання артикля чи орієнтації при визначенні граматичного роду, підкласи дієслів для вибору допоміжного дієслова haben, sein в аналітичних формах чи утворенні пасиву ми знаємо із традиційної граматики. Проте багато підкласів видокремлені лише граматичною наукою, наприклад, поділ дієслів за валентністю на нульові, одно-, дво-, тривалентні. Також важливим є відмежування дієслів на позначення людської діяльності від усіх інших, виокремлення групи процесуальних дієслів (Geschehensverben, таких як tagen, geschehen, erfolgen та ін.) [7]. У класі іменників цікавим у граматичному відношенні виявилося протиставлення іменнників на позначення процесів (der Regen - дощ, die Versammlung - збори, die Reise - поїздка) та предметними назвами (der Tisch - стіл, der Baum - дерево, der Vogel - птах). Підклас перших іменників має внутрішню предикативність, позначаючи процес, подію. Разом із прийменниками вони в усіченому вигляді являють собою ціле речення і конкурують із ним як граматичні синоніми: nach dem Regen (після дощу), wahrend des Regens (під час дощу), vor dem Regen (до дощу), trotz dem Regen (незважаючи на дощ) і ін. Подієві іменники разом із сполучником можуть виступати в ролі згорнутого підрядного речення обставини причини, наслідку: "Ich wart' auf die ziehenden Wasservoqel und weifi: Sie werden kommen, ob Wind oder Regen" (E Strittmater, Schulzenhofer Kramkalender).

До подієвих іменників близький підклас темпоральних іменників der Morgen, die Zeit, der Mittag. Такі темпоральні іменники не вимагають додаткових лексичних і граматичних доповнень, достатньо додати інтонаційне повідомлення. Часто в художній літературі темпоральний іменник виступає в ролі речення буття, відкриваючи або замикаючи фрагмент тексту: Ein Morgen im Juni. Es ist funf Uhr. Der Nachbar maht, sein Schwiegersohn maht und auch ich mahe... (E.Strittmatter, Schulzenhofer Kramkalender)... Виявляються нові граматичні властивості вже відомих підкласів, наприклад назв осіб і предметів. Так, стосовно особи можна вжити декілька синтаксичних структур із початковим змістом: Die Fu^e des Jungen tun weh.

Seine Fupe tun wen. Die Fupe tun dem Jungen (ihm) weh. Набір структури, припустимих стосовно назви предмета, інший:

Die Armel des Pullovers sind schmutzig Bei dem Pullover sind die Armel schmutzig Неприпустима структура: Dem Pullover sind die Armel schmutzig.

Дуративні (необмежені) і термінативні (обмежені) дієслова у сполученні з тими самими показниками часу виражають різні часові відношення:

Порівн.: Einen Monat lang wartete Peter auf Anne - речення виражає часову багаторазовість, дієслово дуративне.

Einen Monat lang kam Peter zu spat zur Arbeit - речення виражає багаторазовість, дієслово терминативне.

У зв'язку з проблемою поділу класу на підкласи і встановлення їхніх ієрархічних відносин спостерігається можливість переходу слова з одного підкласу в інший усередині однієї частини мови, що часто спостерігається при багатозначності. В одному лексико- семантичному варіанті слово належить до одного підкласу, у другому - до іншого. Відповідно змінюється його граматична характеристика. Так, слово die Initiative у значенні заповзятливості позначає рису характеру і належить до групи якісних імен, die Initiative же у значенні пропозиція, захід входить до групи подієвих імен. У першому лексико- семантичному варіанті слово не має множини і, як правило, не узгоджується з прикметником, оскільки вже у своєму значенні містить якісну характеристику (він людина без ініціативи), у другому лексико-семантичному варіанті слово набуває форму множини і різних значень (мирні ініціативи уряду).

Численні приклади того, як змінюється граматична характеристика дієслів, іменників, прикметників у різних лексико-граматичних варіантах, можна знайти в будь-якому граматичному матеріалі. Проте далеко не завжди це явище пов'язують із підкласами [1].

Другим принципом граматики можна вважати функціональний розгляд граматичних явищ з погляду виконання значеннєвого завдання і взаємодії з мовними елементами інших рівнів - виявляючи при цьому, які паралельні (або конкурентні) способи вираження існують у мові для оформлення даного завдання. Як правило, мова має у своєму розпорядженні різні засоби для передачі одного змісту - з більшою або меншою повнотою, точністю, з тими або іншими значеннєвими і стилістичними нюансами. Сукупність усіх мовних засобів, що виконують певне комунікативне завдання, називають функціонально-семантичним полем (наприклад, полем темпоральності, пасивності, множинності, заперечення й ін.) або граматико- лексичним полем [2].

У центрі поля звичайно знаходиться домінуючий граматичний засіб, що відрізняється своїм узагальненим абстрактним характером, інші компоненти поля конкретизують і модифікують його. Домінанта поля стилістично необмежена, інші мовні засоби мають обмежену сферу застосування. Це мовне явище можна проілюструвати на прикладі поля високого ступеня якості ознаки. У центрі поля знаходиться граматична форма найвищого ступеня (суперлатив) die schonste Blume, що являє собою спеціальну морфологічну форму. Поряд з нею вищий ступінь можна