УДК 159.923.2:364-43

Криворучко В.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Роль позитивної Я-концепції у становленні особистості майбутнього соціального

працівника

Розкривається сутність і значення позитивної Я-концепції та позитивного мислення для успішної професійної діяльності майбутнього соціального працівника, представлені можливості їх формування в умовах професійного навчання.

The essence and importance of the positive self-conception and positive thinking for the successful professional action of the future social worker is revealed. The possibilities of it's formation in the conditions of the education are represented in the article. Соціальна робота є однією з найважчих професій типу "людина-людина", оскільки соціальний працівник найчастіше бачить людей нещасними, знедоленими, з тягарем багатьох проблем, далеко не кожну з яких можна вирішити остаточно з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин. Тому у зв'язку із загрозою професійних ризиків в соціальній роботі, постійних стресових ситуацій, в які потрапляє соціальний працівник у процесі складної соціальної взаємодії з клієнтом, особливо гострою та актуальною постає проблема формування соціально-психологічної культури, особистісної зрілості, основою та підґрунтям яких виступає позитивна Я-концепція.

Сьогодні у вітчизняній і зарубіжній науці певною мірою розроблені базові положення інтегрованого підходу до змісту професійної підготовки соціального працівника, обґрунтована роль соціальної роботи як наукової та практичної діяльності. Але в дослідженнях з питань формування професійно важливих якостей майбутніх соціальних працівників недостатньо вивчена проблема їх ставлення до себе, Я-концепції.

Виходячи з актуальності та нерозробленості певних напрямів означеної проблеми, метою нашої статті буде довести важливість та показати можливості формування позитивної Я- концепції для особистісного розвитку та професійного становлення майбутнього соціального працівника в умовах вузу.

Якщо майбутній соціальний працівник не вміє адекватно ставитися до себе, вирішувати власні психологічні проблеми, то навряд чи він зможе вирішувати проблеми інших, доброзичливо ставитися до клієнтів, позитивно мислити.

Розглянемо професійно важливі якості та характеристики особистості соціального працівника, необхідні для розуміння феномену Я- концепції.

А.Й. Капська наголошує на необхідності впевненості у собі і своїй професії, яка є "стрижнем особистості соціального працівника", постійного самовдосконалення як у професійному, так і особистісному плані. Адже "особливість функцій соціального працівника передбачає органічне поєднання особистісних і професійних якостей" [9, с. 46-48].

А.Ю. Кованов до професійно бажаних особи- стісних характеристик в першу чергу відносить здатність до емпатії, співпереживання (але без гіперсензитивності як одного з факторів "синдрому вигорання"); внутрішній локус контролю, високий соціальний інтелект (отримання задоволення від розуміння психологічної суті того, що відбувається), відкритість, комунікати- вність, суб' єкт-суб' єктний характер стосунків, толерантність і вміння відчужуватися від власних установок, вміння слухати, терпіння, самовладання, стресостійкість [11, с. 139].

Т.Д. Шевеленкова найважливішою характеристикою особистості соціального працівника називає його "гуманістичний потенціал" - ціннісну орієнтацію особистості, що визначає особис- тісний сенс професійної діяльності", а також "характеристику Я-концепції, Я-образу, що передбачає позитивне самоставлення, високу позитивну самооцінку (високий ступінь прийняття себе), а також позитивне очікуване ставлення з боку партнера по міжособистісній взаємодії" [11, с. 140]. Найбільш адекватною, продуктивною позицією суб'єкта в будь-якій діяльності, що здійснюється в парадигмі "людина- людина", вважається позиція "Я в порядку - ви в порядку", що співвідноситься з упевненістю в собі, здатністю відгукнутися на потреби іншого, прагненням підтримувати гарні стосунки з оточуючими" [11, с. 140]. Важливою характеристикою соціального працівника є здатність до прийняття особистої і соціальної відповідальності за власні дії, а також незалежність від зовнішніх оцінок (внутрішній локус контролю).

Неадекватна занижена самооцінка, невіра у свої сили і можливості, невпевненість у собі, "самоїдство", думка про себе як про невдаху заважатимуть соціальному працівнику бачити в клієнтах позитивні якості, які можуть стати основою його любові до них, що, на думку Г.П. Медведєвої, є професійно важливою якістю соціального працівника (але далеко не всі клієнти об'єктивно здатні викликати до себе любов). Такий спеціаліст не зможе, "визначаючи позитивні риси і якості клієнта, змінити його думку про самого себе і викликати ту позитивну трансформацію особистості, яка сприятиме позитивним змінам його життєвих обставин" [12, с. 88]. Як стверджує В. Юрченко, "люди, які недооцінюють себе, схильні недооцінювати інших" [15, с. 106].

О.Г. Карпенко вважає, що ставлення людини до самої себе є надзвичайно важливим індикатором її уміння вирішувати проблеми інших як свої власні. Адже "людина, котра нездатна зрозуміти саму себе, не зрозуміє й іншого, а не вміючи вирішити свої проблеми, не зможе допомогти ближньому" [10, с. 18].

Самоповага, впевненість у собі, вимогливість до себе, адекватність самооцінки, самокритичність, самоактуалізація особливо виразно відображають сутність Я-концепції соціального працівника.

В психологічній науці Я-концепція - це складна динамічна система всіх уявлень людини про себе, пов'язана з їх оцінкою; переконання, тенденція поведінки, набір установок, спрямованих на самого себе [8, с. 29].

Я-концепція містить когнітивний (образ Я - уявлення індивіда про себе), емоційно- оцінковий та поведінковий компоненти, що знаходяться у динамічному взаємозв' язку і взаємо- доповненні.

Дослідники за сутнісними властивостями поділили Я-концепцію на позитивну і негативну. Зокрема, Р. Бернс вказує, що позитивна Я- концепція характеризується "твердою переконаністю в імпонуванні іншим людям, упевненістю у здатності здійснювати певний вид діяльності і почуттям власної значущості" [1, с. 27]. Загалом її емпірично можна прирівняти до позитивного ставлення особи до самої себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної цінності і непе- ресічності, віри