УДК 379.825(7.011) Калініна Л.А.

ВИКОРИСТАННЯ ЛЯЛЬКОТЕРАПІЇ ЯК НАПРЯМУ АРТ-ТЕРАПІЇ У КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ПРОБЛЕМИ У РОЗВИТКУ

У статті розглядаються особливості методу арт-терапії, зокрема лялько- терапії як психолого-педагогічного напрямку корекційної роботи з дітьми, які мають проблеми розвитку.

Ключові слова: лялькотерапія, арт-терапія, діти, які мають проблеми з розвитком, корекційна робота.

В статье рассматриваются особенности метода арт-терапии, в частности куклотерапии, как психолого-педагогического направления коррек- ционной работы с детьми, у которых есть проблемы в развитии.

Ключевые слова: куклотерапия, арт-терапия, дети, которые имеют проблемы в развитии, коррекционная работа.

The article covers the peculiarities of art- therapy, and, as a part of it, puppet therapy as psycho - pedagogical trend of correctional work with invalid children.

Key words: puppet therapy, art-therapy, retarded children, corrective work. Процес становлення української державності, побудови громадянського суспільства, навчання і виховання дітей та молоді в системі національної освіти, передбачає орієнтацію на націю, на людину, на пріоритети духовної культури, та окреслює основні напрямки реформування навчально- виховного процесу. Водночас участь кожного громадянина в суспільному житті та рівень його культури визначені як необхідні умови демократичного способу життя.

Система спеціальної освіти, яка нині охоплює корекційно-розвиваючу та компенсаторно- реабілітаційну роботу має орієнтуватися на вимоги суспільства до своїх громадян і забезпечувати процес формування і розвитку дітей, які мають проблеми розвитку за певним типом соціальної поведінки.

Нині, в суспільстві через непідготовленість до вирішення проблем цієї категорії дітей, склалася ситуація, коли будь-яка вада у фізичному або інтелектуальному розвитку дитини у майбутньому може стати причиною її соціальної неповноцінності. Слід підкреслити, що у таких дітей є і фізичні, і психологічні, і соціальні проблеми, вони недостатнього підготовлені до життя, слабо володіють навиками самообслуговування, погано контролюють свою поведінку, для них дуже складно спілкуватись із однолітками, які не мають проблем розвитку.

Актуальною проблемою на сьогоднішній день є пошук перспективних шляхів та визначення ефективних умов які сприятимуть вирішенню цієї проблеми.

Метою нашої статті є дослідження впливу арт-терапії, і лялькотерапії зокрема, на дітей, у яких є проблеми розвитку.

На сучасному етапі для надання психолого- педагогічної допомоги таким дітям використовуються різноманітні види педагогічного, психологічного та терапевтичного впливу: аромо-терапія, казко-терапія музико-терапія, кольоро-терапія, сімейна арт-терапія, фото-терапія, піскова терапія, танцювально-рухова терапія, лялько-терапія тварино-терапія та інші. При цьому арт-терапія розглядається як терапія, змістом якої є художня творчість дитини.

Спочатку словосполучення «артотерапія» означало процес використання різноманітних видів мистецтв та творчої діяльності з терапевтичною метою. Первинною основою арт-терапев- тичних технологій були архаїчні форми мистецтва, що збереглися в народній творчості, яка характеризується наївністю, діючим характером, опо- рою на символічну мову несвідомого, і які є джерелом душевного здоров'я людей.

У процесі розвитку арт-терапії величезну роль відіграв великий інтерес фахівців до дитячого, примітивного мистецтва. У подальшому, розвиваючись як самостійний напрямок психолого- педагогічної допомоги, арт-терапія запозичує прогресивні теорії та практичний досвід із педагогіки, психології та мистецтва. На сучасному етапі арт-терапія - це самостійний напрямок у профілактичній, лікувальній, корекційній та педагогічній роботі, який використовується для допомоги дітям із проблемами у розвитку.

Використання арт-терапії у корекційній педа- гогиці, привело до виникнення такого напрямку як педагогічна арт-терапія. Її засновниками були Ф. Чизен (Австрія), Г. Гід, В. Ловенфельд, М. Наумбург (Америка), М. Ричардсон (Великобританія), які розглядали заняття дітей образотворчим мистецтвом як засіб розвитку їх емоційної сфери, мислення та природної креативності.

Термін «арт-терапія» запропонував художник Адріан Хілл (Англія), він пов'язував лікувальний ефект образотворчої діяльності, перш за все, з можливістю відвернути увагу пацієнта від його «хворобливих переживань». На думку А. Хілла, завдяки можливості створювати нові образи людина відволікається від переживань з приводу своїх фізичних недоліків і концентрує увагу саме на тому, що допомагає їй звільнитися від страждань.

Сучасні дослідники (В. Коропуліна, М. Смір- нова, Н. Гордєєва та інші) визначають арт- терапію як засіб та технологію реабілітації дітей із проблемами у розвитку за допомогою мистецтва та художньо-творчої діяльності, яка базуються на здібностях до образного сприйняття довкілля. В арт-терапії мистецтво - це діяльність, яка являє собою експериментування людей із художніми образами, символами у якості замінників реальних об'єктів.

У науково-педагогічній літературі арт-терапія розглядається як засіб, який дозволяє піклуватися про емоційний стан та психічне здоров'я людини, групи, колективу засобами художньої діяльності (Г. Буряковский, Л. Гисневич А. Захарова, Т. Зін- кевич-Євстигнеєва, О. Лебедіва, Г. Назолоян, Р. Хайкін та інші).

На сучасному етапі арт-терапевтична робота здійснюється у двох напрямках: перший напрямок - це арт-терапевтична допомога дітям зі збереженим інтелектом, але які мають проблеми у розвитку; другий напрямок - це арт-терапевтична допомога дітям, які мають порушення інтелекту.

Цілі і напрямки арт-терапевтичної роботи були сформульовані А. Леонтьевим, Л. Вигот- ським, А. Венгером, Д. Ельконіним, О. Каравановою та визначаються наступними принципами: принцип системності занять; принцип гуманістичної спрямованості арт-терапевтичного процесу, який визначає необхідність гармонічного сполучення цілей суспільства і особистості, орієнтації арт-терапевтичного процесу на особистісні можливості дитини, її інтереси і потреби; принцип єдності діагностики і корекції, які відображають цілісність процесу надання арт-терапевтичної допомоги у процесі розвитку дитини. Ці принципи реалізовуються у наступних аспектах: по- перше, перед початком здійснення арт-тера- певтичних занять потрібно провести комплексне діагностичне обстеження, яке дозволяє виявити характер і відхилення у поведінці дитини, і