на підставі такого висновку сформулювати цілі і завдання арт-терапевтичної роботи; по-друге, реалізація арт-терапевтичної роботи потребує від фахівців постійного контролю динаміки змін в особистості дитини, її поведінки і діяльності, динаміки зміни її емоційних станів, почуттів, переживань. Такий контроль дозволяє внести необхідні корективи у завдання, перевірити методи і засоби арт-терапевтичного впливу на дитину.
Арт-терапевтична робота будується на основі принципу врахування структури дефекту і потенційних можливостей дитини («зони найближчого розвитку» за Л. Виготським), тобто врахування здібностей дитини, яка має будь-яку структуру дефекту, а у процесі співробітництва з дорослими дитина може освоювати і засвоювати нові засоби дій [1, с. 127].
Терапія мистецтвом сьогодні дійсно широко використовується у роботі спеціальних медично - психологічних, соціальних центрах, у спеціальних корекційних дошкільних та шкільних закладах. Таке широке використання арт-терапії мистецтвом у різних типах закладів обґрунтовано властивими їй функціями, а саме: діагностичною, колекційною, розвиваючою, навчальною, реабілітаційною, психотерапевтичною, соціальною та іншими. Крім того, мистецтво своєю образністю активно впливає на свідомість, почуття, волю, грає істотну роль у формуванні культури людини і включає в себе художньо-естетичні, гуманістичні, пізнавальні, моральні цінності, впливає на духовно-моральне становлення особистості.
В арт-терапевтичному процесі засобом терапії є різні форми взаємодії дитини, яка має проблеми розвитку з різноманітним матеріалом: музикою, піском, фарбами, папером, глиною, лялькою, тваринами та іншим.
Арт-терапія активно впливає на процес розкриття творчих здібностей і сутнісного потенціалу дитини, на мобілізацією внутрішніх механізмів саморегуляції та гармонізації тих сторін внутрішнього світу, для вираження яких слова не підходять.
В умовах інтенсивних соціальних трансформацій, у пошуках шляхів виходу з конфліктних і кризових ситуацій, людині будь-якого віку потрібні креативність та досвід внутрішньої гармонізації, арт-терапія, використовуючи прості засоби, сприяє актуалізації внутрішнього потенціалу кожної дитини, сприяє зціленню і встановленню гармонії, формує творчу позицію.
Як інноваційна технологія в освіті, арт-терапія характеризується комплексом теоретичних та практичних ідей, різноманіттям зв'язків із соціальними, психологічними та педагогічними процесами, здатністю до інтеграції та трансформації.
У системі корекційної роботи використовуються різні засоби, але які б засоби не підбирались, головне - це те, щоб вони були насичені позитивними емоціями та передбачали використання ігрової методики, яка посилює вплив на дітей.
У практиці роботи спеціалізованих дошкільних і шкільних закладів почали використовувати різноманітні види артотерапії, у тому числі і ля- лько-терапію, але проведене дослідження виявило, що на сучасному етапі досліджені окремі аспекти зазначеної проблеми, проте, місце і роль лялько-терапії і значення впливу мистецтва театру ляльок на дітей з особливими потребами ще недостатньо повно розкриті у сучасних наукових працях, що і обумовлює звернення до даної теми.
У своїй роботі психологи І. Медведєва і Т. Шишова використовують мистецтво театру ляльок як «лялько-терапію», тобто за допомогою театру ляльок вони лікують дітей від неврозів. Т. Калошна використовує ляльок-маріонеток у психотерапевтичній роботі.
На думку Л. Виготського та В. Лебедин- ського, у процесі пізнання реального світу, дитина активно проецирує той досвід, який вона сприймає в ігрову ситуацію. Основним об'єктом, який забезпечує дитині можливість самовираження, накопичення досвіду і його корекції у процесі самостійної гри, тривалий час є ляльки, а театр ляльок є джерелом естетичного впливу на людей будь-якого віку.
Культуролог Б. Єрасов підкреслює, що театр ляльок є активним і функціонально значним культурним інститутом, який виконує функцію соціалізації. Цей традиційний засіб комунікації є не тільки джерелом розваги та інформації, а також є активним і функціонально значним культурним інститутом, який має життєву та творчу силу і відіграє важливу роль у суспільстві. Через театр ляльок людям прищеплюються загальноприйняті у суспільстві норми і цінності [2, с. 176 ].
Лялько-терапія - це розділ психотерапії (арт- терапії), яка використовує як основний прийом корекційного впливу ляльки, яка є проміжним об'єктом у взаємодії дитини і дорослого. Метою лялько-терапії є допомогти дитині ліквідувати хворобливі переживання, укріпити психічне здоров'я, покращити соціальну адоптацію, розвинути самосвідомість, вирішити конфлікти в умовах колективної творчої діяльності.
Світ дитини - це світ дії і діяльності, а за допомогою лялько-терапії з'являється можливість увійти в цей світ. Слід зазначити, що правильний підбір іграшок та ляльок має велике значення: це можуть бути звичайні ляльки, іграшки або лялькові будинки, які можуть зображувати членів сім'ї дитини, які надають можливість дітям безпосередньо виражати свої почуття. Коли діти розігрують сцени з ляльками, то є можливість спостерігати відношення між членами сім'ї: суперництво чи суперечки між братами або сестрами, піклування членів родини одне про одного та інше.
А такі іграшки як машинки, човники, літаки мають велике значення для впертих, сором'язливих, відлюдних дітей, тому, що вони мають можливість просто грати з цими іграшками, такий процес заспокоює дітей, у них нормалізується кров'яний тиск і серцевий ритм.
Ляльки, які дитина може надіти на руку (лялька-петрушка, лялька-би-ба-бо) у корекцій- ній роботі використовуються для того, щоб дитина могла виражати свої емоції, для опису і виразу яких у неї немає потрібних слів.
Цікавим і корисним є такий вид арт- терапевтичної роботи як робота з побутовими поліфункціональними предметами, які не мають строго фіксованої функції (листи паперу, шматочки дерева, палки, мотузки, шматочки різноманітних тканин, шматки шкіри тварин, пінопласт та інше).
У діях дитини з такими предметами на перший план виступають не основні, а істотні можливості цих предметів, з точки зору використання такої