УДК 37.032

Бублик В.В., Гороховський С.С., Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Мещанінов О.П., Миколаївський державний гуманітарний університет ім.Петра Могили

Генсґен К. (Klaus HanBgen), Лейпцизький університет прикладних наук, ФРН IT-OCBITA ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ МЕРЕЖІ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКИХ КОЛЕГІУМІВ

Робота підбиває підсумки досвіду, отриманого внаслідок участі у низці загальноєвропейських проектів, оплачених програмою ЄС "TEMPUS", у царині поширення IT-освіти серед учителів з України, Таджикистану та Узбекистану.

The article summarises the experience gained by the author as a participant of one of European projects, supported by the EC "TEMPUS" program. It deals with the spread of IT-education among teachers of Ukraine, Taghikistan and Uzberistan. 1. Вступ

Досягнення освітнього процесу в університеті цілком залежать від якості загальної середньої освіти. Дійсно, нинішній рівень комп'ютерної грамотності випускників шкіл - дуже важливий критерій їх спроможності легко інтегруватися у нове освітнє середовище. Лакуна між рівнями загальної середньої освіти та вищої школи все ж має тенденцію до зростання. Ключовим фактором тут є цифрове розшарування, яке затримує на шляху до прогресу не лише окремі школи, а й регіони, і навіть цілі країни.

Враховуючи надзвичайну важливість якості вищої освіти у країнах, які мають на меті повну інтеграцію у світове інформаційне суспільство, Національний еніверситет "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА) у співпраці з Лейпцизьким університетом прикладних наук виробили та впровадили довгострокову програму підвищення рівня використання інформаційних технологій у середній школі. Започаткована низка широкомасштабних проектів з метою створення інфраструктури, і в освітньому процесі розпочався обмін досвідом у галузі використання інформаційних технологій, в якому беруть участь або НаУКМА як освітня установа, або її викладачі як експерти.

Спонсорування Європейською комісією програми TEMPUS дало можливість проведення компетентних та цілеспрямованих консорціумів, які об'єднали зусилля освітніх та інших громадських установ і окремих експертів з 9 країн.

1.1. Аспекти цифрового розшарування

Цифрове розшарування - результат неоднакового доступу до інформаційних і комунікаційних технологій для різних членів суспільства. У [1] Кунео окреслює різні аспекти цифрового розшарування, переважна більшість яких пов'язані з освітою. Щонайменше чотири з дванадцяти зазначених ним бар'єрів можуть бути усунені за допомогою зусиль освіти і відповідних

Тенденції розвитку місцевого доступу до Інтернету дещо важливіші за поточну кількість користувачів мережі Інтернет. Кількість змін в освітньому середовищі. Це середовище має включати не тільки обладнання, але й людські ресурси, задіяні в освітньому процесі, тобто вчителів.

Цілком очевидно, що тільки наймолодші викладачі, випускники останніх кількох років, можуть бути достатньо кваліфікованими в інформаційних технологіях. У більшості ж учителів немає необхідного освітнього підґрунтя, тому вони мають проблеми застарілих знань, нестачі досвіду і навіть психологічні проблеми, які можуть проявлятися у формі страху або технофобії. Не усунені вчасно освітні бар'єри затримують розвиток вчителів і одразу відтворюються в їхніх учнях, які отримують менше теоретичних знань і практичних навиків, ніж учні, яким поталанило навчатися за кращих умов. Відтак поглиблене навчання вчителів стає першочерговим завданням.

Вищенаведені аспекти цифрового розшарування спричинені людським фактором. Інші його причини мають демографічну, географічну, економічну або соціальну природу. Досвід розвинених країн засвідчує, що мережне та Інтернет-з'єднання усувають багато бар'єрів. Наступна таблиця, запозичена з [2], ілюструє сучасний стан і тенденції цього століття у досліджуваних країнах.

користувачів в Україні зросла від 200 000 у 2000 році до понад 5,5 мільйона - у 2007 році. Середній приріст за рік становить майже 1 000 000 користувачів. Рис. 1 графічно зображує ріст українського Інтернету протягом 2000-2007 років і наводить приблизну оцінку на 2008 рік.

Стосовно інших країн-партнерів ми можемо припустити, що розвиток Узбекистану, бодай який невеликий нині, виглядає прийнятним і багатообіцяючим. Більше непокоїть

Таджикистан, розвиток якого відбувається недостатніми темпами, тому там необхідно вжити додаткових заходів, наприклад, подати заяву про допомогу до Міжнародного фонду цифрової солідарності [3].

Насправді є кілька основних освітніх критеріїв, які слугують для зменшення цифрового розшарування. Вони включають базовий доступ до комп'ютерів, доступ до Інтернету і навички роботи з IT-технологіями, які повинні бути засвоєні у збалансованому і старанно спланованому навчанні з IT-технологій. Останнє особливо важливо для країн колишнього Радянського Союзу, оскільки багато викладачів середнього віку ще пам'ятають недолугі зусилля попереднього режиму впровадити в країні комп'ютеризацію. Саме тому всі кроки мають бути ретельно прорахованими, щоб урівноважити потенційний несвідомий опір шкільних учителів.

Якщо ці тенденції не зміняться, можна очікувати зростання охоплення Інтернетом до 20% населення.

1.2. Києво-Могилянська мережа

Національний університет "Києво- Могилянська академія" є освітньою установою з давніми традиціями, повторно заснованою у 1991 році, після здобуття Україною незалежності. Продовжуючи традиції стародавньої Києво- Могилянської академії та впроваджуючи в життя концепт постійного навчання, НаУКМА від часу перезаснування бере під патронат освітні заклади, особливо середні школи. За цією традицією школа, яку підтримує Академія, називається колегіумом. Давня назва "колегіум" відродилася і набула нових, сучасних відтінків значення. Академія і близько дюжини колегіумів по Україні становлять Києво-Могилянську мережу (рис. 2).

До мережі належать ще два університети. Зовсім недавно вони були філіалами НаУКМА, а зараз - повноправні заклади вищої освіти: Національний університет "Острозька академія" - на заході і Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили - на півдні України.

Оскільки мережа географічно поширена, вона спроможна розповсюджувати знання про інформаційні технології у школах всієї країни, що вже фактично робиться. Серед перших проявів такої