УДК 37.036:78

Ткачук А.О., Київський національний університет культури і мистецтв

АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СПІВАКІВ

Вчасне визначення сутності природних якостей та суттєвих ознак творчої особистості важливе у формуванні духовного потенціалу майбутніх співаків. Розглянуті аспекти духовного потенціалу у вихованні співаків ґрунтуються на ствердженні принципів національної духовності, що передбачає розвиток і збереження культурної спадщини та кращих вокально-виконавських традицій.

Well-timed determination of the essence of natural qualities and substantial signs of a creative personality is important in forming the spiritual potential offuture singers. The aspects of spiritual potential of singers are based on the confirming of principles of national spirituality which foresees the development and preservation of cultural legacy and the best vocal-performance traditions. У педагогіці сольного співу актуальним є вивчення аспектів формування духовного потенціалу, - провідного регулятора вокально- виховного процесу. Метою даної статті є аналіз педагогічного змісту та виховних можливостей духовного потенціалу, зосередженого на інтелектуальному та художньому розвитку студентів-вокалістів. Завдання полягає у виявленні різноманітних засобів художньо- виховного впливу, що допомагають вокальному педагогу сформувати духовний потенціал національно свідомої, інте-лектуально та емоційно розвиненої, всебічно здорової особистості. Практичне значення даного дослідження полягає у впровадженні даних аспектів вокальної педагогіки у її виховний процес.

Загальновідомо, що духовний потенціал - це розкриття й розвиток у собі позитивних моральних якостей і духовних сил, здатність проявляти їх у житті й отримувати відповідні результати цього. Зниження духовного потенціалу серед молоді становить чи не найгострішу соціально-суспільну проблему; його посилення та стабілізація можливі завдяки розвитку національної культури. Формування в сучасної молоді рис націо-нальної духовності не відбувається ізольовано, а становить зміст знань з історії, культури, економіки, освіти, - себто, знаходиться на стику ба-гатьох суспільних дисциплін і є предметом їх вивчення. У ході роботи над статтею увагу автора привернули до себе як відомі, так і нові дослідження з даної проблематики, зміст яких дозволяє стверджувати: як ніколи раніше, проблема формування духовності постає наріжною в українській педагогіці.

Формування педагогічної культури вчителя музики з орієнтацією на духовний розвиток особистості досліджує на матеріалі спеціальних практик М. Букач [3]. Виховання духовності в особі вчителя на матеріалі теорії та практики вітчизняної педагогіки кінця XIX - початку XX століть досліджує С. Черніков. Процес становлення та розвитку уявлень про суть, шляхи та засоби виховання духовності ним зображено на прикладі вивчення творчої спадщини видатних вітчизняних діячів педагогіки та культури означеного періоду, а також через осмислення теоретичних засад виховання духовно зрілої особистості на підставі аналізу філософської та історико-педагогічної літератури. Автор аналізує витоки та передумови становлення цієї проблеми, визначає пріоритетні тенденції й специфічні чинники, що вплинули на можливість її розв'язання; виявляє вагомі протиріччя на шляху запровадження продуктивних наукових ідей у практику професійної педагогічної освіти; розкриває саму сутність феномена педагогічної духовності у виховних системах зазначеного часу; виявляє її стан, провідні закономірності, шляхи та засоби її виховання; характеризує певні особливості реалізації цього феномена у контексті професійної підго-товки вчителя; окреслює можливості впровадження й творчого використання прогресивних ідей минулого у сучасній вищій педагогічній освіті [10].

Формування духовної культури

майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва стало дослідницькою нивою В. Подрєзова, який науково обґрунтовує та практично перевіряє систему творчо-музичної позааудиторної діяльності студентів з формування домінантних компонентів духовної культури майбутнього вчителя. На думку цього автора, це потреба в самовдосконаленні, розвиненість особистісно-змістової сфери, спрямованість творчо-перетворювальної

діяльності, а також сформованість комунікативної культури особистості. З метою кращого формування ду-ховної культури майбутнього вчителя засобами музичного мистецтва цим автором було розроблено макро- і мікротехнологію даного процесу, творчі завдання, а також необхідні педагогічні умови. У результаті проведеної експериментальної роботи автор довів ефективність впливу музичного мистецтва на формування духовної культури майбутнього вчителя [9].

Привертає увагу й наукова розвідка М. Маріо, присвячена проблемам виховання молоді засобами православної духовної музики у закладах освіти України, зосереджена на стику ХІХ-ХХ ст. Уперше здійснено цілісний науковий аналіз процесу виховання молоді засобами православної духовної музики в закладах освіти України, як соціально-педагогічного феномену. Об-грунтовано чотири основні етапи цього процесу: 1) пропедевтичний (1884-1889 pp.); 2) становлення (1889-1908 pp.); 3) активного розвитку (1908-1914 pp.); 4) завершальний (19141917 рр.). Автором охарактеризовано моральну, естетичну та громадсько-патріотичну виховну сутність православної духовної музики; встановлено та класифіковано провідні тенденції (сутнісно-розвиваль-ні, змістовно-процесуальні, актуально-визначаль-ні); виявлено основні чинники (методи, форми, види діяльності, умови) виховання молоді у церковнопарафіяльних школах, гімназіях, учительських семінаріях, народних та єпархіальних училищах; доведено позитивний вплив українських духовних піснеспівів на етнопедагогіку, національно- культурні виховні традиції, українську та російську музично-педагогічні культури [5].

В. Білик досліджує народнопісенний психологізм через простеження виконавських можливостей передачі художньо-поетичними засобами думок, почуттів, переживань ліричного героя, розкриття його внутрішнього світу через інтерпретацію пісенно-поетичного тексту. Тут висвітлено значний вплив традицій національної духовності на створення образу людини у перлинах народно-пісенної лірики та генетично споріднених із зазначеним жанром голосінь, історичних пісень та балад. Власне ж психологічний аналіз народних ліричних пісень автором здійснено на чотирьох взаємопов'язаних рівнях: структурному, композиційному, лінгвістичному та семан-тичному; виявлено також закономірності психологізму народних пісень, виділено основні духовні тенденції розвитку досліджуваного фольклорного явища, окреслено перспективні напрямки вивчення усної народнопоетичної творчості в аспекті етнопсихологізму [3]. У формуванні духовного потенціалу українських