світосприйняттям українців. На думку О. Марченко, національна музика є архетипною формою мислення, що обумовлює культурну самобутність, формує психоінформаційний простір етносу, утворюючи послідовність: звук - інтонація - знак - символ - мова - сенсова спільність [6]. Метаетнічний феномен українського співу вивчає В. Антонюк; у запропонованій нею лінгво-дадактичній концепції навчання сольного співу українська вокальна школа постає цілісним духовним феноменом, процесом відновлення національних духовних традицій, а "...провідні напрямки виховання співаків України розглянуто у просторо-часовій перспективі національного вокального мистецтва" [1, с. 5]. Художня сила й абсолютна світова популярність українського співу дозволяє цій дослідниці назвати вокальну творчість українців невичерпним джерелом духовної наснаги, зосередженням потенціалу національної пасіонарності, що доведено через дослідження етнопісенної спадщини як навчально-виховного матеріалу.

Слід зазначити, що спільним для багатьох підходів дослідження духовності є визнання її зв'язку з надіндивідуальними сенсами та цінностями; божественними чи космічними силами тощо. На суто філософському рівні духовності, на зміну ієрархії вузькоособистісних потреб, життєвих стосунків та особистих цінностей, що визначають життя більшості людей, приходить орієнтація на широкий спектр загальнолюдських і трансцендентних духовних цінностей. Людина перестає бути ізольованим індивідом, здатним вирішувати лише егоцентричні завдання ефек-тивної адаптації до середовища, і натомість підключається до творчої енергії надіндивідуальних спільностей або вищих сил, виходячи за свої власні межі і відкриваючись взаємодії зі світом на новому рівні. Духовні цінності змістовно мотивують "свободу заради чогось...", тоді як позаієрархічні взаємини створюють небезпеку неузгодженості вільного вибору між ними. Таким чином, духовність виступає передумовою особистісної свободи та відповідальності. Як бачимо, духовність є не якоюсь умовною структурою, а, разом із свободою та відповідальністю, становить спосіб існування людини, що досягла особистісної зрілості: це загальноприйняте твердження стосується різних професійних сфер і слугує своєрідним барометром духовного життя.

Не потребує доказів і те, що й наука, і духовність несуть для людства та окремої людини дуже важливі, але кожна свої істини, однак із усіх наук, що розвиваються людьми, саме педагогічна психологія виявилася найбільше здатною до розв'язання проблеми протистояння науки і релігії через пізнання природи духовності. Найважливіша особливість педагогічної психології (цієї досить-таки суперечливої наукової галузі) полягає в тому, що вона поєднала пізнання ду-ховної природи людини з початковим знанням природи її творчої обдарованості [1, с. 66]. Саме завдяки результатам педагогічної психології було доведено, що свідомість людини і свідомість природи злилися в розумінні людини в одне ціле. Нарешті, наукове обгрунтування духовного змісту вокального навчання як системи психолого-педагогічних цінностей дозволяє встановити, що саме сформованість духовного потенціалу є го-ловною метою фахової підготовки на уроках постановки голосу. Так, на думку Н. Гребенюк, сутність духовного феномена творчої інди-відуальності співака полягає у здатності "...створити досконалий вокальний інструмент", а тому заради цього слід вивчити феномен самого звучання у кількох аспектах: 1) підсвідомому; 2) раціональному; 3) духовному [4, с. 92]. Ця ж авторка стверджує, що сама "...придатність до вокально-виконавської творчості у своїй основі має не якийсь психічний момент, а цілісну особистісну здібність" [4, с. 105]. Загалом же, дані результати дидактичної розробки психолого-педагогічних основ вокально- виконавської творчості сягають найглибших проблем формування й розвитку творчого потенціалу педагогічних і мистецтвознавчих аспектів сольного співу. Такий підхід сприяє розкриттю духовної сутності во-кально- педагогічної системи як особистісного утворення, що забезпечує єдність загальнонаукової, культурологічної, психолого- педагогічної та прикладної підготовки майбутнього співака. Структурні компоненти цієї системи утворює сукупність духовних цінностей, опанування якими гарантує подальше формування яскраво-індивідуального вокально- виконавського стилю.

У працях О. Олексюк - лідера української наукової школи формування духовного потенціалу мистецької молоді - здійснено уніфікацію теоретичних засад і методів, структуровано компоненти професійної діяльності музиканта-педагога. У тому, що стосується вокального фаху, на наш погляд, важливими є методи розвитку емпатії, що є "...базовими для педагогіки мис-тецтва і реалізуються в системі вправ і творчих завдань" [7, с. 120]. Йдеться про методи співвідчуття (синестезії), синектики, що кращим є стимулом творчості, оскільки "...сприяє активізації пошукової діяльності на основі емоційно-образного, метафоричного мислення", художнє синтезування (метод монтажу), метод ідеальних типів, що "...не тільки виявляє спільність мов культури і мистецтва, а й дає змогу поєднати об'єктивні знання з досвідом особистості, інформацію - з переживанням цієї інформації" і, нарешті, метод інтерпретації, безпосередньо "...спрямо-ваний на формування емпатії, завдяки фундаментальному значенню інтерпретації для гуманітарного знання в роботі з текстами культури'' [7, с. 120-123].

Інтерпретуючи психолого-педаго-гічні чинники духовного потенціалу особистості, О. Олексюк та М. Ткач зазначають: "Останнім часом активно розвивається новий напрям філософсько- педагогічної думки, який відштовхується від глобального аналізу сучасності і формування нової парадигми наукової картини світу. Головна відмінність ідеї світоглядної цілісності, властива синергетичному підходові, полягає в тому, що вона грунтується на нових закономірностях методології взаємодії логосу і хаосу та інших протилежностей у суті буття. Синергетика - це передусім черговий крок до розуміння феномена світовідношення явищ природи і світу людини" [8, с. 43-44]. Автор лінгво-культурної теорії сольного співу, діюча концертна співачка та вокальний педагог, В. Антонюк стверджує, що "...обрані для доведення теоретичних засад українського вокального мистецтва синергетичні принципи виховуючого навчання /.../ знаходяться у площині