УДК 37.013 : 796 Сущенко Л.П.

Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту: інформаційний аспект

Професійній підготовці майбутнього педагога дослідники приділяють значну увагу і доводять, що далеко не кожна людина може стати викладачем, бо його діяльність багатогранна і вимагає від людини глибоких знань, високої моральної культури, чітко вираженої професійної спрямованості, розуміння теорії та практики навчання і виховання. Відповідно до висновків вчених робота викладача буде успішною тільки у тому випадку, якщо головні якості його особистості відповідають характеру професійної діяльності. Слід зазначити, що в останні 40 років ведуться інтенсивні пошуки шляхів відбору й групування наборів властивостей та якостей, формування яких заслуговує на увагу у системі вузівської підготовки. Зокрема, у 1980 році Мінвуз СРСР зробив спробу розробити і ввести у дію кваліфікаційні характеристики фахівців з вищою освітою. Це було важливим кроком у вирішенні проблеми цільової підготовки спеціалістів, але надмірна лаконічність характеристик і, як наслідок, неконкретність, не призвели до конкретних результатів.

Безумовно, за цей короткий час активних дій дослідників напрацьовано солідний теоретичний та експериментальний матеріал з питань щодо професіограми праці викладача. Одночасно проблема залишається актуальною, її не можна вважати достатньо вивченою в силу декількох причин. По-перше, у реальному процесі під-готовки викладача запропоновані професіограми не спрацьовують через те, що вони є неоднозначними та невизначеними. До того ж, перелік у них окремих видів робіт викладача постійно поширюється за рахунок їх дроблення. Різноманітність застосованих термінів, понять та критеріїв також посилює неоднорідність професіограм, що розробляються. Важливо підкреслити, що історико-методологічний аналіз проблеми розробки професіограми фахівця теж висвітлює її багатоаспектний характер та наявність різних підходів дослідників до розробки професіографічної структури праці викладача. Так, професіографія, як метод вивчення структури та змісту професійної діяльності (Є.Місечко та П.Самойленко), у 20-тих роках ХХ століття широко використовувалася для визначення вимог, що ставить професія до здібностей людини [1]. Саме у цей час склалося два альтернативні підходи до педагогічної діяльності, які зафіксовані у крилатих виразах: "вчителем народжуються" та "вчителем стають". Прихильникам першого підходу було притаманне перебільшення ролі природного фактору у формуванні педагога, відповідно до другого підходу важливим фактором становлення викладача визначалася його фахова підготовка.

На початку 30-х років ХХ століття ці положення різко критикуються, визрівають принципово нові підходи до вивчення професійної діяльності. У структурі професійної придатності робітника, поряд з формально-психологічними функціями, більшу вагу набувають функції спрямування особистості, її світогляд та ставлення до професії.

Починаючи з 50-х років ХХ століття, спостерігається швидке зростання публікацій, присвячених проблемі становлення молодого викладача, в яких висвітлюється палітра його поглядів, концептуальний, методичний та організаційний пошук шляхів його підготовки як творчої особистості. Саме у цей час з'являються солідні монографічні дослідження Ф.Гоноболіна, Н.Кузьміна, А.Щербакова, які дають змогу значно активізувати розробку професіограми викладача.

У 70-их роках ХХ століття з'являються праці Ю.Алферова, Є.Осовського, В.Сластьоніна, Л.Спіріна з варіантами професіограм викладача та класного керівника.

Слід зазначити, що сьогодні, на жаль, немає єдиного підходу до методології та методики створення професіограми фахівця фізичного виховання та спорту в цілому, а відповідно до рівня його професійних знань ця робота ведеться фрагментарно.

Своєрідною технологічною картою підготовки фахівців у вищому навчальному закладі був так званий навчально-методичний комплекс дисциплін (НМКД), який виникнув спочатку як засіб фіксації досвіду педагогічної діяльності, але з часом перетворився у важкий тягар для викладачів. Слід зазначити, що форма відірвалась від змісту. Такий відрив був неминучим, бо протягом богатьох десятиріч методична діяльність у вищій школі, на жаль, була на другому плані. Процес навчання не був предметом дослідження з боку науковців. Вимоги до якості підготовки фахівців зростали, а рівень культури педагогічного процесу падав. Важливо підкреслити, що сама ідея НМКД народилася як реакція на педагогічну недоробку вищої школи, коли були загублені традиції кращих вітчизняних

педагогічних та інженерних шкіл.

Тому одним з головних завдань професійної підготовки викладачів, для вирішення якого необхідні як глибокі психолого-педагогічні, так і науково-технічні знання та уміння, є розробка високоякісного навчально-методичного забезпечення процесу навчання. Як цілком слушно зазначають П.Самойленко, А.Сєргєєв, Л.Сєргієн-ко, ілюстративно-пояснювальна діяльність викладача при любій формі навчальних занять, яка сама по собі є мистецтвом, виступає лише додатковим засобом пояснення, поглиблення, розвитку, конкретизації того основного матеріалу (подання основ теорії, наукових фактів, явищ, процесів, моделей та гіпотез, а також типових, найбільш раціональних та результативних засобів, прийомів, методів, що складають зміст дисципліни), який у вигляді спеціальних посібників готується викладачем для забезпечення аудиторної та самостійної навчальної роботи кожного студента у процесі вивчення ним даного навчального матеріалу [2].

Наступ інформаційного періоду розвитку світової спільноти означився потужним сплеском в інформатизації педагогічних засобів навчання та подальшим поглибленням у використанні психологічних засобів.

Соціотехнічна система ХХІ століття реалізується як процес тотальної інформатизації суспільного життя шляхом якісно нового розподілу суспільної праці та якісно нових технологій. Мета інформатизації суспільного життя полягає у підвищенні ефективності експлуатації ресурсів суспільства шляхом системної комп'ютеризації усіх етапів життєвого циклу інформації - її створення, накопичення, зберігання, обробки та використання. Інформація стає таким же стратегічним ресурсом сучасного суспільства, яким були продукти харчування в аграрному суспільстві або енергетичні ресурси в "індустріальному".

Сучасна стратегія прогресу передових країн світу базується на концепції всебічного культурного, інтелектуального, професіональ-ного, фізичного