Структура творчої особистості має такі складові [4]:

Педагогічна взаємодія між учасниками навчально- виховного процесу.

Вплив на творчу активність.

Зумовленість творчості.

Потреба людини у творчій самореалізації.

Власні мотиваційні засоби, потреба до творчої активності повинні замінити страх як провідний мотив навчальної діяльності [5].

Не можна порушувати права студентів та аспірантів. Навпаки, треба сприяти задоволенню освітянських потреб молоді у вільному виборі дисципліни для опанування. Тільки вільна людина спроможна стати творчою особистістю, лідером. Треба навчитися жити в умовах свободи, причому як викладачам і студентам, так і адміністрації та аспірантам. Вільна людина - відповідальна людина, особистість, яка несе відповідальність за

правильність вибору перед собою та перед нащадками. Обгрунтований вибір дисциплін, методів та форм навчання дозволяє молодій людині власноруч проектувати своє майбутнє, виховує самодисципліну та відповідальність. Доцільно використовувати технологію педагогічного проектування, при якому група викладачів випускної та інших кафедр разом із студентами на підставі чітких цілей освітньо-виховної роботи складають і реалізують індивідуальні плани підготовки творчої особистості професіонала [3].

Риси творчої особистості більш ефективно формуються під час дослідної діяльності. Відчуття корисності, потреби в роботі молодої людини, можливість пропонувати власні ідеї, бути вислуханим, здатним зробити власний внесок у дослідження, безпосередньо використовувати здобуті в університеті знання для вирішення практичних наукових завдань, зрозуміти межі власних знань та вмінь, спроможність самостійно прийняти рішення щодо подальшого напрямку розвитку власної компетенції - все це створює неповторну творчу ауру, саме в якій і культивується творча особистість.

Наведена частина психолого-педагогічних засад є тим теоретичним підгрунтям, на базі якого в "Києво-

Могилянській академії" та її Миколаївській філії впроваджується концепція вільного творчого навчання - Liberal Arts Education. Концепція вільної людини, свободи у виборі дисциплін для навчання та безпосередня відповідальність за свій власний вибір — все це є необхідною умовою, яку неможливо замінити, для формування творчої особистості молодого вченого.

Концептуальною моделлю для визначення пріоритетів та оцінки спроможності в цілому вищого закладу освіти до формування творчої особистості може служити модель, яка наведена на рис. 1. Подібна модель запропонована групою закладів "Львівська ініціатива" [6] та модель, що була розроблена з ініціативи efmid. Efmid - Європейська фундація з розвитку менеджменту, яка розробила міжнародну систему акредитації EQUIS.

Структура наведеної моделі самооцінки вищого закладу освіти представлена у вигляді графа на рис. 2, де позначені відносна та повна периферійності. Це дозволяє виділити центральну область внутрішньої оцінки закладу, що цілком збігається з нашими інтуїтивними уявленнями та дозволяє обгрунтувати вагові показники пріоритетів до введених показників якості і, як наслідок, до найважливіших аспектів, що найбільш вагомо впливають на оцінку ефективності та на якість у всіх аспектах діяльності закладу.

Визначаються три групи вимірів.

Перша група з відносною периферійністю Pi = 0 включає:

Студенти та аспіранти.

Викладачі.

Особистий розвиток.

Дослідження та розвиток.

Друга група з відносною периферійністю Рі = 0,86 включає:

Якість програм.

Громадська користь.

Третя група з відносною периферійністю Pi = 3,53 включає:

Місія чи зміст діяльності.

Матеріальні ресурси.

Наведений аналіз ще раз свідчить, що вищий навчальний заклад існує для студентів, аспірантів, молодих людей, для забезпечення їх освітянських потреб, 'їх особистого розвитку, який досягається високим рівнем викладацького

складу.

Рівень викладацького складу, в свою чергу, постійно повинен підтверджуватися завдяки дослідженням.

Дослідження забезпечують накопичення інформації, що надходить з різних джерел, та систематизацію інформації у спосіб, придатний до засвоєння. Тобто дослідження виступає у ролі джерела сучасного інформаційного забезпечення сучасного навчального процесу. Логічним продовженням активної дослідної діяльності є публікації її результатів. Тому у Миколаївській філії НаУКМА, яка існує лише з 1996 року, тобто 4 роки, вже вийшли 2 томи "Студентських наукових студій" (заплановано випуск третього), 2 збірника студентських наукових робіт.

За цей час професорсько-викладацьким складом при активній участі аспірантів підготовлено та видано 7 томів "Наукових праць" (заплановано випуск 8 та 9 тому).

Проблема формування особистості молодих вчених набуває нового змісту у зв'язку з втіленням багаторівневої системи вищої освіти. Межа, коли навчання в бакалавраті, на спеціаліста та на магістерських програмах перетворюється в дослідження та на етапі аспірантури формується молодий вчений, здатні вирішувати сформульовані актуальні наукові проблеми, ще недостатньо визначена. З одного боку, навчання на магістерських програмах носить груповий характер, але з другого боку, магістр повинен здобувати поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, мати певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення професійних завдань. Тобто освітньо-кваліфікаційний рівень магістра носить явні риси, які притаманні молодим вченим. В свою чергу, традиційна форма навчання в аспірантурі - індивідуальна, крім підготовки за програмами філософії та іноземної мови. Цілком природно включити до освітньо-професійної програми підготовки магістрів поглиблене вивчення філософії та іноземної мови зі складанням традиційного кандидатського мінімуму, який включає також іспит зі спеціальності. Власне для методичного забезпечення цього навчання доцільно використовувати відповідні державні програми.

Діючі нормативні документи МО України передбачають термін навчання на магістерських програмах 1 рік і, як виняток, з дозволу МО - 1,5 роки. Саме однорічний термін навчання і визначає магістратуру не як традиційне навчання, а як науково-дослідну діяльність, яка інтегрована в єдину

систему неперервної професійної освіти.

Інтегративний процес формування особистості молодих вчених закладається в організаційне забезпечення університетської системи освіти. Так, при формуванні навчальних планів підготовки бакалаврів і магістрів враховується саме науково-дослідний характер діяльності на магістерських