вперше розкрила зміст нового поняття: «сталим» почали називати такий розвиток суспільства, що «задовольняє» потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої життєві потреби.
Доповідь висунула завдання «примирити» навколишнє середовище й розвиток сучасного світового співтовариства [1]. Сталий розвиток характеризується багатьма соціальними, економічними, екологічними й культурними аспектами. Він припускає:
Екологічно сталий розвиток. Його передумовами є: біологічна розмаїтість локальних, регіональних і глобальних екологічних систем; досить обмежена економічна діяльність у природному середовищі, що здійснюється з урахуванням обмеженості ресурсів і можливостей самовідновлення.
Соціально справедливий розвиток. Сталий розвиток надає людям рівні можливості й права на досягнення відповідних життєвих умов, зберігаючи рівну міру відповідальності за рішення, що приймаються в їх країнах і глобальному співтоваристві.
Інтелектуально й етично вільний розвиток. Сталий розвиток надає людям необмежені можливості для їхньої інтелектуальної активності, етичної зрілості, підтримки й процвітання культурної розмаїтості, збереження етичної наступності поколінь.
1992 р. Всесвітній Саміт у Ріо-де-Жанейро - конференція ООН із проблем навколишнього середовища та розвитку, на якій розглядалися проблеми майбутнього планети Земля. Основним документом, прийнятим у підсумку роботи конференції, став «Порядок денний на XXI століття». Цей програмний документ ставить для всіх країн світу головну мету на майбутнє - просування шляхом сталого розвитку суспільства [2].
Освіта, як вже зазначалося, є фундаментом сталого розвитку. У главі 36 «Порядку денного на ХХІ століття» зазначено, що необхідною умовою реалізації концепції сталого розвитку є підвищення рівня розвитку освіти [2]. З'являється окреме поняття - «освіта для сталого розвитку». Освіта для сталого розвитку - це сучасний підхід до організації навчального процесу, який включає інформування членів суспільства про основні проблеми сталого розвитку, формування світогляду, що базується на засадах сталості, переорієнтацію навчання з передачі знань на встановлення діалогу, орієнтацію на порушення та практичне розв' язання місцевих проблем.
У «Порядку денному на XXI століття» визначені найважливіші завдання освіти для сталого розвитку:
удосконалення базової шкільної освіти - утворене суспільство повинне бути відповідним чином інформовано в області стану й перспектив сталого розвитку. Нації з високим рівнем неграмотності й некваліфі- кованих трудових ресурсів мають занадто мало шансів і можливостей для майбутнього сталого розвитку;
переорієнтація змісту й методів існуючої освіти на завдання сталого розвитку - йдеться про конструювання нової педагогічної системи, що інтегрує в деяку органічну цілісність проблеми навколишнього середовища, економіки й суспільства. Особливу увагу в змісті освіти треба приділяти практичним вмінням раціонально й екологічно правильно господарювати, підтримувати здоровий спосіб життя, брати активну участь у демократичному суспільстві й жити повноцінним сталим життям;
розвиток суспільної думки й місцевих ініціатив - початковою умовою сталого навчання є забезпечення повної грамотності й прийнятного рівня екологічної свідомості широких верств населення;
виховання [2].
1996 р. (1998 р. - доробка) «Міжнародна програма роботи в області освіти, інформування громадськості й підготовки кадрів».
2002 р. Всесвітній Самміт зі сталого розвитку - вперше питання про освіту для сталого розвитку на глобальному рівні було поставлено під час підготовки до Всесвітнього самміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (Південна Африка). У червні, під час 4-го Підготовчого комітету до Всесвітнього самміту зі сталого розвитку (о. Балі, Індонезія) уряд Японії вперше висунув ідею про проведення Декади ООН по освіті в інтересах сталого розвитку (ДОУР). Всесвітня зустріч зі сталого розвитку дала змогу закласти важливий фундамент - визначити цілі, часові рамки і зобов'язання з широкого спектру питань, що покликані змінити життя людей у всіх регіонах світу.
У Плані дій, що був ухвалений в Йоганнесбурзі, рекомендувалося проголосити десятиліття «Освіти для сталого розвитку». У грудні 2002 року Генеральною Асамблеєю ООН одноголосно була прийнята резолюція «Про Декаду ООН з освіти для сталого розвитку» [4].
Провідною установою ДОСР призначена ЮНЕСКО. Основними цілями ДОСР визначені: інтеграція сталого розвитку у системи освіти на всіх рівнях; сприяння розвитку освіти як основи сталого суспільства; зміцнення міжнародного співробітництва для вироблення новаторської політики, програм і практики освіти для сталого розвитку.
23 травня 2003 р. в Києві (Київ-2003) міністри з навколишнього середовища 55 країн Європи, Південної Америки та Центральної Азії на 5-й конференції «Навколишнє середовище для Європи» прийняли Заяву міністрів навколишнього середовища країн ЄЕК ООН, де йдеться про рішення розробити регіональну Стратегію в галузі освіти для сталого розвитку.
20 лютого 2004 р. в Женеві на першій регіональній нараді з освіти в інтересах сталого розвитку було прийнято «Проект Стратегії освіти для сталого розвитку».
18 березня 2005 р. на зустрічі представників міністерств освіти та охорони довкілля країн- членів Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), яка відбулася у м. Вільнюсі (Литовська Республіка) офіційно було проголошено відкриття ДОСР в Європі.
23 березня 2005 р. ЄЕК ООН видала документ «Стратегія освіти для сталого розвитку». В цьому документі вказано, що «освіту задля сталого розвитку слід розглядати в якості процесу, що охоплює всі елементи життєвої сфери. Слід добиватися його органічного включення в навчальні програми на всіх рівнях, включаючи професійну освіту, підготовку педагогів та безперервну освіту для фахівців та керівників» [3].
Суть прийнятої Стратегії полягає в декількох позиціях. Насамперед, це перехід освіти від простої передачі знань і навичок, необхідних для існування в сучасному суспільстві, до формування готовності діяти й жити в мало передбачуваному майбутньому світі, у швидко мінливих екологічних і соціально-економічних умовах.
2005-2015 рр.