УДК 378.14:81'243

Шерстюк Л.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

КОМПЛЕКСНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ СТУДЕНТІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

У статті розкрито сутність диференційованого навчання, здійснено аналіз існуючих технологій навчання іноземних мов та описано запропоновану автором технологію комплексної диференціації навчання іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей.

The article clears out the essence of differentiated approach and analyses the techniques of teaching communication in foreign languages. The author describes the technique of complex differentiation in teaching foreign language the students of non- philological faculties. Необхідність реформування системи освіти України, що орієнтується на входження в європейський освітній простір та приєднання до Болонського процесу, потребує нових підходів, визначення пріоритетів освіти, які лежать у площині вирішення проблеми розвитку особистості та спираються на прогресивні ідеї особистісно орієнтованого навчання: визнання самобутності, самоцінності студента, що вимагає забезпечення його розвитку як індивіда, який має неповторний суб'єктний досвід (І.Бех, В.Кремень, В.Мадзігон, І.Якиманська, Р.О.Гриш- ковата інші).

Одним із найважливіших складників особистісно орієнтованого навчання є його диференціація, під час здійснення якої саме і враховуються якісні характеристики індивідуальності (О. Савченко).

Проблемі диференціації навчання у психолого-педагогічній науці XX століття присвячена значна кількість наукових праць, в яких досліджуються її різні аспекти: психологічний (В.Ананьев, Л.Виготський, П.Гальперін, Ю.Гільбух, В.Давидов, І.Дубровіна, Є.Кабанова-Меллер, С.Климов, Я.Коломийський, Г.Костюк, В.Крутецький, С.Рубінштейн, Л.Фрідман, І.Якиманська та інші); дидактико- методичний (М.Акимова, Ю.Бабанський,

Бугайов, І.Бутузов, В.Володько, С.Гончаренко, Д.Дейкун, Г.Литвиненко, В.Монахов, В.Орлов,

Унт, В.Фірсов та інші); технологічний (В.Вінник, С.Григор'єв, В.Гузєєв, С.Кожухов,

Лобко-Лобановська, С.Логачевська, Д.Ниник, О.Раєвський, І.Ромашко, Г.Левітас, О.Савченко,

Самігуллін, В.Паламарчук, І.Чередов та інші). Диференціація навчання в психолого-

педагогічній літературі традиційно трактується як спосіб здійснення індивідуального підходу, одного із провідних дидактичних принципів, який забезпечує ефективність процесу навчання в школі (Ю.Бабанський, С.Гончаренко, В.Володько, А.Кірсанов, В.Крутецький, В.Лозова, А.Муд- рик, С.Рабунський, О.Савченко, В.Юркевич ), але дуже мало досліджень присвячено диферент- ційному підходу до навчання у вищих закладах освіти. Крім того, зазначені вчені розглядають диференційований підхід до студента/учня (типологічні групи) або диференціювання дидактичного матеріалу.

Метою даної статті є аналіз існуючих видів і форм диференційованого навчання, а також визначення запропонованої нами технології комплексної диференціації навчання іноземних мов студентів нефілологічних спеціальностей.

Завданнями статті передбачено:

розкрити сутність диференційованого навчання;

дати визначення і описати запропоновану нами технологію комплексної диференціації.

Розкриття сутності диференціації навчання вимагає наукового визначення поняття "диференціація".

Існують різні аспекти щодо дослідження диференціації як наукової категорії: біологічний, філософський, соціологічний, психологічний.

Логіко-семантичний аналіз поняття "диференціація" було зроблено на основі вивчення статей словників та енциклопедій [1, c. 339-340; 2, c. 539]. Слово "диференціація" походить від латинського differentia, що означає різницю, відмінність. Поняття "диференціація" визначається при цьому як: 1) розділення, розтин, розшарування цілого на різні частини, форми, щаблі; 2) виникнення в організмі (або окремій його ділянці) в процесі розвитку морфологічних і функціональних відмінностей.

У біологічному аспекті розглядають диференціацію філогенетичну (розтин єдиної групи організмів на дві або декілька в процесі еволюції; процес видоутворення, що супроводжується виникненням ієрархічної системи форм), онтогенетичну (виникнення різниці між однорідними клітинами та тканинами, що приводить до спеціалізації), статеву.

У філософському аспекті диференціацію поділяють на структурну (наявність певної структури системи) і функціональну (процес розширення функцій окремих елементів). Теорію диференціації було започатковано в кінці XIX століття англійським філософом Г.Спенсером, який проголосив її загальним законом еволюції матерії від простого до складного.

Сучасна соціологія (структурно-функціональна школа Т.Парсонс та ін.) розглядає диференціацію як розтин соціального цілого або його частини на взаємопов'язані елементи, як процес, що веде до виникнення різних видів діяльності, ролей і груп.

У психологічному аспекті диференціація - це різниця як між індивідуально-психологічними особливостями особистостей, так і між їх групами.

Враховуючи різні аспекти розгляду поняття в статтях словників і енциклопедій, можна зробити висновки, що диференціація - це:

по-перше, наявність відмінностей окремих груп цілого (структурна диференціація);

по-друге, процес розділення цілого на типологічні групи за певною ознакою (функціональна диференціація).

Таким чином, аналіз різних підходів до визначення дефініції "диференціація навчання" дозволяє виділити такі її особливості: диференціація навчання потребує врахування різних індивідуальних характеристик студентів/ учнів, їхнього суб'єктного досвіду для організації відповідних сталих (або тимчасових) типологічних груп з метою створення оптимальних умов для розвитку задатків, нахилів, інтересів, самореалізації студента, що передбачає диференціацію змісту навчального матеріалу, методів і форм навчання.

Дослідники, які присвятили свої роботи диференціації навчання в школі, виділяють два її види: зовнішня (профільна) та внутрішня (рівнева) диференціація. Рівнева диференціація ґрунтується на плануванні результатів навчання: виділенні рівня обов'язкової підготовки та формуванні на цій основі підвищених рівнів оволодіння матеріалом. Узгоджуючись з ними і враховуючи свої здібності, інтереси та потреби, учень одержує право і можливість вибирати об'єм, глибину засвоєння навчального матеріалу, варіювати своє навантаження [5, c. 27]. У старших класах перевага надається профільній диференціації навчання з її поділенням на подальшу профорієнтацію, тобто мається на увазі здійснення фуркації у навчанні, створення спеціальних навчальних закладів: ліцеїв, гімназій тощо; класів з поглибленим вивченням предметів або профільних класів; факультативів, гуртків за інтересами; класів з різним темпом навчання (ретардація, акселерація, вікова норма).

Обидва види диференціації знайшли своє втілення і у вищій школі, а саме: зовнішня (профільна) диференціація чітко виражена у розгалуженості напрямів фахової підготовки (різні спеціальності), а внутрішня (рівнева) диференціація має місце при розподілі на групи та підгрупи у ході навчального процесу.

За